Затриманий і спалений живцем російськими військами в котлі паровоза. У Львові відбулося відкриття горельєфу на честь Михайла Гаврилка.

Горельєф встановлено на колишньому Академічному домі, де жили не лише студенти-українці зі львівських вищих шкіл, а й утікачі від російських жандармів.

Про це повідомили у Львівській політехніці, пише DailyLviv.com.

5 вересня на одному з навчальних корпусів Української академії друкарства (приєднаної 2 квітня до Національного університету "Львівська політехніка") на вулиці Михайла Коцюбинського у Львові урочисто відкрили меморіальну дошку з горельєфом і написом: "У цьому будинку закликав до боротьби за Самостійну Україну Михайло Гаврилко (05.09.1882 -- 1920). Скульптор, поет, командант УСС, начальник штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанський отаман".

Цей видатний українець, який з'явився на світ у Полтавському краї, розпочав свою боротьбу за Україну в 1915 році на Наддністрянщині, приєднавшись до Легіону українських січових стрільців. У 1916 році він ініціював створення перших українських шкіл на Волині. Крім того, він встановлював пам'ятники Тарасу Шевченку на Прикарпатті та Буковині. Мистецтвознавець Микола Голубець охарактеризував ці пам'ятники як "своєрідну квінтесенцію Шевченкової поезії, що все ще закохана в минуле і не втратила віри в його велич".

Як лідер антибільшовицького повстання, М. Гаврилко був схоплений чекістами і спалений живцем у топці паровоза в Полтаві. Поет Ігор Калинець в результаті цього трагізму зробив важливий висновок: "Шевченко став джерелом натхнення для Гаврилка, який, будучи митцем, не лише створив образ Батька нації, але й продемонстрував усім наступним поколінням — як активним, так і бездіяльним, — що можна жити, творити, боротися і навіть загинути, слідуючи вченням свого духовного патрона".

Ініціював встановлення меморіальної дошки онук М. Гаврилка -- заслужений лікар України, академік медицини Орест Абрагамович. Горельєф створив калуський скульптор Ігор Семак. А урочисту церемонію відкриття меморіальної дошки організували Історичний клуб "Холодний Яр", Національний університет "Львівська політехніка", Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького та Львівська обласна рада.

Розпочинаючи урочисту церемонію, президент Історичного клубу "Холодний Яр" і автор книг "Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею" та "Шевченкіана Михайла Гаврилка" Роман Коваль пояснив, що її встановлено на колишньому Академічному домі тому, що в ньому жили не лише студенти-українці із львівських вищих шкіл, а й утікачі від російських жандармів. Відтак один із них, М. Гаврилко, переконував у цій будівлі наддністрянців долучатися до Легіону УСС. За словами Р. Коваля, "козак спонукав гречкосіїв боротися".

Професор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців підкреслив талант М. Гаврилка у вмінні "знайти способи візуалізації нашої ідентичності через сучасні мистецькі форми, підтверджуючи національні риси характеру, генетичний козацький темперамент, а також глибоке розуміння специфіки строфіки та символіки Тараса Шевченка. Гаврило намагається не просто ілюструвати його творчість, а знайти адекватні форми пластичного вираження через ключові символічні образи". У свою чергу, виконувач обов'язків голови Львівської обласної ради Юрій Холод зазначив:

Росія, яка 104 роки тому забрала життя Михайла Гаврилка, продовжує вбивати українців лише за те, що ми є українцями, лише за те, що боремося за свою країну. Все, що вони вважають спільним, насправді є їхнім багатовіковим грабунком. Вони прагнуть знищити нашу мову та справжню історію, які є невід'ємною частиною нашої ідентичності.

Чи знаєте ви, що підтримує націю в усвідомленій боротьбі? Що надає сил вистояти, запалює вогонь боротьби за перемогу і вселяє віру в неї? Це – пам'ять. Пам'ять про наших Героїв, про тих, на кого ми можемо орієнтуватися в усі часи. Великих українців, які слугують прикладом у різних сферах життя.

Михайло Гаврилко до останнього подиху старався протистояти Росії, використовуючи як слово, так і зброю. Він був переконаний у необхідності незалежної України.

Пам'ятаймо про всіх наших загиблих новітніх героїв, які віддають життя за незалежність у цій великій війні. І тому ми сьогодні тут усі разом зібралися -- щоб вшанувати пам'ять, щоб цим горельєфом зробити її видимою всім.

Дякуємо нашим оборонцям! Тримаймося разом у смутку, в боротьбі, у підтримці війська, разом -- до перемоги!

Місцеві прихильники М. Гаврилка з ансамблю автентичної музики "Коралі" виконали одну з його улюблених композицій, написаних на Полтавщині. Директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" Ірина Ключковська підкреслила, що меморіальну дошку, присвячену воїну та митцю, який загинув від рук окупантів, відкривають саме в день жалоби за жертвами, убитими нещодавно у Львові, а також у Полтаві, Сумах, Херсоні та в інших містах України внаслідок російських обстрілів. Вона також згадала рядки поета Василя Стуса: "Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерті з рідним краєм поріднюсь".

-- Вшанування й увічнення людини, якої ми не знали, є її поверненням у такий спосіб, -- констатувала Ірина Ключковська. -- І ці люди повертаються до нас щораз більше, більше і більше, виповнюючи духовний простір України. Для кого ця таблиця? І мертвим, і живим, і ненародженим землякам. І тим, хто відійшов у вічність, і тим, хто є сьогодні тут, студентам. Сподіваюся, що їхні викладачі будуть пояснювати їм те, хто ці люди. Бо це наш святий обов'язок. І тим ненародженим, які прийдуть, щоб не були такими, як ми, котрі не знали й відкрили аж тепер, на 33-му році нашої Незалежності, це ім'я, яке святе для України. І тим, хто в Україні. І тим, хто поза межами України. Честь і слава всім, хто повертає в духовний простір наших ангелів-охоронців, зірок, велетнів духу.

Своєю чергою вчитель історії Михайло Ернстенюк розповів:

Коли я представляв своїм учням Гаврилка, вони були вражені його вмінням поєднувати бойові навички з творчістю — після запеклих битв він не відпочивав, а творив вражаючі скульптури. Це формувало незгасимий образ героя, який залишиться в пам'яті. Учні, виховані в відкритих школах Гаврилка, стали основою Української повстанської армії.

В завершення святкового заходу Роман Коваль підбив підсумки:

"Романтик та трохи донкіхот", "значний діяч мистецтв", "ідеаліст з кришталевою ясністю", "князь Українських січових стрільців" — такими епітетами нагороджували Михайла Гаврилка його сучасники. Саме таким він назавжди залишиться в нашій пам’яті.