Наступ Російської Федерації в Курській області: визначено три можливі стратегії для Збройних Сил України.

Завдання першого етапу наступу російських військових у Курській області -- деблокада Глушківського району, де майже в "котлі" опинилися близько 3 000 солдатів. Експерти переконані, що з урахуванням переваг Росії у військових ресурсах утримання Курського напрямку стане для ЗСУ важким завданням. Фокус аналізує всі варіанти розвитку подій.

Російські військові 11 вересня почали контрнаступ у Курській області: вже здійснено першу масштабну атаку. Ситуація на лівому фланзі для угруповання ЗСУ погіршилася, констатує команда аналітиків DeepState.

Існує ймовірність, що наступні дії стали результатом виконання указу президента Росії Володимира Путіна, який наказав звільнити Курську область до 1 жовтня. При цьому планується реалізувати цю мету без перенаправлення військових підрозділів на Покровському і Торецькому напрямках у Донецькій області, повідомляли українські медіа.

Наразі російські підрозділи переправляють бронетехніку через Сейм і дрібніші річки. У DeepState зафіксували рух броньованої колони ЗС РФ із Кореневого до Снагості, в останньому селі тривають активні бойові дії.

Згідно з інформацією західного військового аналітика Роба Лі, колона 51-го полку ВДВ, що складалася з восьми танків і бронетранспортерів, успішно досягла Снагості, рухаючись шляхом із Кореневого. Російські сили змогли доставити всю техніку, незважаючи на атаки Збройних сил України на річкові мости.

Російські військові інформаційні ресурси повідомляють про можливе звільнення Збройними силами РФ населених пунктів Снагості, Вікторівки, Гордєєвого, Обухівки, Раптового, Бяхового та Апанасівки. Командир спецназу "Ахмат" Апті Алаудінов також заявив про звільнення близько десяти сіл у Курській області. Наступними цілями ЗС РФ стануть Любимівка та Зелений Шлях, з метою ізолювати українські війська на півночі Курської області.

Канал Mash, який має зв'язки з російськими силовиками, повідомив про просування російських військ на території площею 150 квадратних кілометрів. У бойових діях беруть участь морські піхотинці з 155-ї та 810-ї бригад, а також 56-й полк ВДВ.

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко також поділився роздумами на тему наступу росіян у Курській області. Збільшивши курське угруповання до понад 35 тисяч осіб, окупаційне командування вирішило, що цього вистачить для витіснення українських сил.

Збройні сили Російської Федерації проводять операції одночасно в чотирьох напрямках:

Коваленко пише, що до контрнаступу залучено сили десяти бойових підрозділів, зокрема й двічі утилізованої 155-ї бригади морпіхів. Передислокували в регіон із Павлівки Донецької області і 22-й загін "БАРС".

"Операції агресорів проводяться з використанням техніки, проте артилерія застосовується обмежено. У зв'язку з активізацією підрозділів ворога, кількість використання КАБ на лінії зіткнення зменшилась. Наступні 24 години продемонструють, до чого призведе цей контрнаступ," -- підсумував він.

Військовий аналітик Ян Матвєєв вважає, що на поточному етапі бойових зіткнень ЗС РФ займуться деблокуванням Глушківського району. Росія організовувала понтонні переправи і захищала прохід, що залишився на сході, але до закриття "котла" ЗСУ залишалося 5 кілометрів, повідомляло 20 серпня 2024 року видання Bild.

Друга причина вибору Глушківського району -- віддаленість від основного шосе постачання через Суджу, де зосереджено більше українських військ. Російська атака на тій ділянці була б набагато небезпечнішою -- існував ризик відсікання від логістики всього Курського напрямку.

Цю стратегію противника підтверджує військовий аналітик Дмитро Снєгирьов. На сьогодні триває процес деблокування російських військових підрозділів, що налічують до 3 000 солдатів, у Глушківському районі, який був під загрозою оточення з боку українських сил.

"Можна зазначити тактичні досягнення російських військ, але не можна говорити про прорив українських оборонних позицій. У зв'язку з подіями в Глушківському районі командування вирішило розпочати контрнаступ. Оцінювати результати цих дій наразі передчасно, адже операція має обмежений масштаб," – зазначає він у коментарі для Фокусу.

За оцінками експерта, на Курському напрямку зосереджені найбільш підготовлені штурмові підрозділи Сил оборони України, які нав'язали росіянам маневрений характер бою. Українські війська мали встигнути побудувати систему ешелонованої оборони. Також під час наступу на Курську область їм вдалося захопити дві лінії фортифікаційних споруд.

"Ми спиратимемося на готові інженерні конструкції, побудовані росіянами. Так буде легше вести активну оборону", -- переконаний Снєгирьов.

За словами військового експерта Українського інституту майбутнього Івана Ступака, російське командування влаштувало складну гру: спочатку продемонструвало, що Курська область є менш важливою в порівнянні з Донбасом, а потім перекинуло туди війська для того, щоб вибити українські підрозділи.

"Відбувається змагання ресурсів і запасів техніки, а також військового інтелекту та маневрування. Перевага в авіаційних і ракетних атаках у ЗС РФ. Скоро ми побачимо і застосування переданих Тегераном ракет Fath-360 по українських частинах радіусом дії до 120 кілометрів", -- ділиться він думкою з Фокусом.

Однак бойові дії в Курській області не розтягнуться на роки: Україна залучила для боїв на території Росії відносно небагато сил.

Необхідно підкреслити, що президент України Володимир Зеленський зазначав про примусове перекидання до 60 тисяч російських військових у регіон з Запорізької та Херсонської областей. Інформації про точну кількість українських військовослужбовців, що беруть участь у прориві, не розголошували. Як повідомляли джерела газети The Wall Street Journal, на Курському напрямку Україна залучила приблизно 11 000 військових. Подібні дані також підтвердив генерал-майор Апті Алаудінов.

"Враховуючи ресурсні переваги збройних сил Російської Федерації та розтягнуті сили Збройних сил України на Донбасі й в інших регіонах, утримання Курського напрямку виявиться складним викликом", -- підкреслює експерт.

Курська операція, за оцінками Ступака, виправдовувала себе в перші два тижні з точки зору стрімкості, несподіванки і режиму інформаційної тиші. Останнім часом просування ЗСУ сповільнилося, ідея заходу на російську територію поступово зживає себе.

Тепер у Києва існує три можливі шляхи розвитку подій:

"Важливо усвідомлювати свої межі та можливості. Наприклад, правильний вихід гостей зі святкової події: учасники мають відчути, коли настав час завершення банкету, щоб не доводилося їх просити залишити захід," - зазначив аналітик.

Зазначимо, що в Російській Федерації призупинили діалог з Україною до повного відступу підрозділів Збройних сил України з території Курської області. Секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу висловив думку, що основною метою наступальних дій у Курській області було захоплення атомної електростанції, розташованої в Курчатові.

Голова Ради резервістів Сухопутних військ Збройних сил України Іван Тимочко охарактеризував Курську область як "автономний регіон Російської Федерації". Він висловив впевненість, що якщо мешканці цього російського регіону вирішать провести внутрішній референдум з метою приєднання до України, то така можливість заслуговує на обговорення.