Введення "вуглецевого податку" Європейським Союзом суттєво вплине на український експорт, згідно з дослідженням. -- Delo.ua
Вони підкреслюють, що у 2023 році розпочалася перехідна стадія CBAM, в рамках якої імпортери зобов'язані надавати звіти про викиди вуглецю, пов'язані з виробництвом товарів, що імпортуються.
Проте, у 2026 році система вже функціонуватиме в повному обсязі, включаючи обов'язкові платежі. Хоча на початку CBAM буде стосуватися лише певних товарів, у майбутньому можливе розширення цього переліку.
Як вказують автори дослідження, хоч офіційно ЄС декларує метою запровадження CBAM вирівнення умов для європейських виробників та імпортерів, фактично він є новим торговельним бар'єром, оскільки зменшує доступ до європейського ринку для бідних країн без розвинених фінансових ринків, які дозволяли б залучати фінансування для заходів з декарбонізації.
Якщо торгові партнери Європейського Союзу не виявлять більш високих кліматичних прагнень, впровадження CBAM може привести до змін у структурі ланцюгів постачання. Проте, в даний момент цей механізм залишається в стадії експерименту, що ускладнює прогнозування всіх його можливих наслідків.
Актуальність цього питання для України визначається тим, що значна частина її експорту спрямована саме до країн Європейського Союзу. У 2023 році обсяг експорту до цих країн склав 23,4 мільярда доларів із загальних 36,2 мільярда, а в першій половині 2024 року — 11 мільярдів з 19,6 мільярда доларів. Згідно з даними GMK Center, у 2023 році частка продукції, на яку може поширюватися СВАМ, становила 15,4%, а в період з січня по червень 2024 року – 17,2%.
При цьому наголошується, що збереження європейсього ринку збуту життєво важливе для українських компаній, які постраждали від війни, бо експорт дозволяє їм продовжувати виробництво в умовах, коли місткість внутрішнього ринку зменшилася. Натомість задіяння CBAM може погіршити стан української економіки, і найбільше від цього постраждає металургійна промисловість.
Згідно дослідження, з усього експорту, який підпадає під CBAM (а це 3,6 мільярда доларів за 2023 рік), 93% становлять вироби з чавуну та сталі. Приблизно по 2% припадають на алюміній, на електроенергію та на цемент, ще 1% - на добрива.
Водночас, металургійний сектор виступає ключовим експортером і відіграє важливу роль в економіці України. У 2023 році його внесок у валовий внутрішній продукт країни становив 5,7%, враховуючи всі ланцюги постачання.
Згідно з проведеним дослідженням, у перший рік повного впровадження CBAM Україна зазнає втрат у 202 мільйони доларів від експорту. Однак до 2030 року ці втрати можуть зрости до 1,44 мільярда доларів, причому втрати від експорту квадратної заготовки та сортового прокату складуть близько 1 мільярда, а від чавуну – 300 мільйонів доларів.
Згідно з прогнозами, у 2030 році очікується, що річні втрати валового внутрішнього продукту зростуть до 4890 мільйонів доларів, що є значним збільшенням у порівнянні з 2026 роком, коли цей показник складав 790 мільйонів доларів. Також передбачаються податкові втрати, які піднімуться з 150 до 910 мільйонів доларів. Втрати в інвестиціях зростуть з 110 до 690 мільйонів доларів, а зарплатні втрати виростуть з 320 мільйонів до 2 мільярдів доларів.
Врешті-решт, після 2030 року експорт цементу, добрив, чавуну, квадратних заготівок та сортового прокату може цілком зупинитися. Проте, не прогнозується, що СВАМ матиме вплив на постачання слябів та гарячекатаного плоского прокату, враховуючи обширні безкоштовні вуглецеві квоти в ЄС та брак альтернатив з низьким вмістом вуглецю.
Втім, запуск у ЄС низки низьковуглецевих проектів у сегменті плоского прокату створює ризик зниження маржі для продукції, виробленої за традиційними технологіями. В свою чергу, безшовні труби та залізорудні окатки, вироблені в Україні, мають хороші позиції за вуглецеємністю, аби забезпечити успішні продажі й після впровадження CBAM.
Впровадження CBAM призведе до збільшення адміністративних витрат для малих і середніх підприємств України, які не займаються виробництвом чавуну та сталі, проте щорічно експортують близько 55-60 тисяч тонн сталевих виробів, включаючи металеві конструкції, резервуари, контейнери, болти, гвинти та інше.
Суть справи полягає в тому, що оскільки вироби з чавуну та сталі регулюються CBAM, експортерам необхідно буде збирати та надавати своїм європейським партнерам об'ємну інформацію для звітності за цим регламентом. Внаслідок цього, виклики, пов'язані з підготовкою цих даних, можуть негативно позначитися на вартості експортованої продукції.
В свою чергу, і від виробників металургійної продукції вимагатимуть надавати низку специфічних даних, зокрема щодо використаних у виробництві матеріалів. Зібрати ж потрібні дані, за оцінкою авторів дослідження буде важко, особливо якщо компанія не є безпосереднім виробником чавуну або сталі.
На думку експертів, дедалі більше держав вивчають перспективи створення власної версії CBAM. Наприклад, Велика Британія має намір ввести податок на імпорт товарів з високим викидом вуглецю до 2027 року. Також Австралія та Канада працюють над своїми регуляціями. Підтримку запровадженню місцевого CBAM висловлює і Американський інститут чавуну та сталі.
Крім того, існують припущення про можливе створення регіонального CBAM в Латинській Америці в майбутньому. Японія, у свою чергу, планує ввести вуглецевий збір на імпорт викопного пального у 2028 році, що може слугувати аналогом локального CBAM. Внаслідок цих ініціатив, українські товари можуть зіткнутися з серйозними труднощами на традиційних експортних ринках.
"Хоч ми розглядали CBAM зараз тільки в контексті торгівлі з Європою, потрібно розуміти, що в результаті запровадження CBAM Європа відкрила скриньку Пандори. CBAM запроваджують інші країни. Вони будуть вводити аналог CBAM чи напряму свій CBAM. Тому що якщо хтось починає так защищати свій ринок, то й торгівельні партнери мають вводити свій CBAM. Тобто це будуть проблеми не тільки для українського експорту", - прокоментував директор GMK Center Станіслав Зінченко.
З іншого боку, країни на кшталт Індії, Китаю та Південної Африки намагаються виступити проти CBAM, шукаючи способи підтримки своїх експортерів. В Україні ж, як підкреслюється, замість того щоб активно захищати свої економічні інтереси, наразі спостерігається більш вичікувальна позиція.
З одного боку, Україна раніше висловила амбітні наміри щодо кліматичних змін і прагне інтегруватися до Європейської зеленої угоди. Країна започаткувала механізм для моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, ухвалила законодавство для всебічного запобігання та контролю промислових забруднень, а також працює над системою торгівлі викидами.
Війна змінила обставини, і тепер, за словами аналітиків, українській економіці критично необхідно звільнення від CBAM. Таке рішення для України цілком реальне, адже це передбачено статтею 30.7 регламенту CBAM.
Вона передбачає, що Європейська комісія може переглянути своє ставлення до використання механізму для країн, які опинилися в умовах непередбачуваних, виняткових та неспровокованих обставин, що мають катастрофічні наслідки для економічної та промислової інфраструктури. Повномасштабне вторгнення Росії та шкода, яку воно спричинило, цілком відповідають цим критеріям.
Як наголосив Зінченко під час круглого столу з приводу презентації дослідження, воно було сконцентроване не на інструменті CBAM як такому і не на його ролі в кліматичній політиці, а саме на економічному ефекті від цього механізму для українського експорту, який і так значно зменшився внаслідок війни, та ризиках, які можна побачити після більше року звітності за CBAM.
"Відсутність експортних доходів і стабільних ринків збуту, зокрема європейських, які є пріоритетними для нас, ставлять під загрозу економічне існування України, яка не зможе забезпечити себе навіть частково", - зазначив керівник аналітичного центру.
Згідно з висловлюваннями Зінченка, як він, так і аналітики дійшли висновку, що стабільні доходи від експорту є єдиним фінансовим ресурсом для реалізації майбутніх проєктів з декарбонізації в Україні.
