З моментом втрати Донбасу, ми переживаємо тривалу реінкарнацію подій 24 лютого. Але необхідно продовжувати боротьбу.

Український відеоблогер та провідний науковий працівник Інституту фізики Національної академії наук України.

"Ми маємо стратегію для досягнення успіху, але не маємо жодного варіанту на випадок невдачі."

"Час обкопувати Київ".

Колись багато хороших людей (деякі з них вже склали голови, захищаючи нашу землю) казали приблизно таке: страшно, якщо ця широкомасштабка перетвориться на АТО-2.

Ось так і сталося.

Усе це розпочалося приблизно восени 2022 року, коли, на фоні дахозривних дій, значна частина суспільства почала вірити, що можна ставати в чергу за новими автомобілями в ціновій категорії від 100 до 200 тисяч доларів. Натомість, замість будівництва бетонних укріплень, як центральна, так і місцева влада почали змагатися у створенні більшої кількості клумб, стадіонів та мостів, включаючи ті, що розташовані в безпосередній близькості від кордону або ЛБЗ.

Все як завжди — десь далеко тривають бої, але "не турбуйте міста, нехай живуть у спокої", розважайтеся на гучних мотоциклах, співайте хрипкими голосами про лободу в клубах.

А те, що дивним чином волонтери досі -- на третьому році широкомасштабки -- збирають на машини, дрони, рації, турнікети -- то їхнє таке хоббі.

Хай розважатись.

АТО-2 виявилося досить коротким, оскільки росіянам зовсім байдуже до наших ніжних мрій про спокійне існування.

Вони мають добре продуману стратегію еСВеО. Хоча кожного разу вона нова, нам від цього не стає простіше.

І, фактично, зараз, з падінням Донбасу, ми маємо тягучу реінкарнацію 24-го лютого, тільки в більшому масштабі.

(Єдина різниця, тоді кончені депутати закликали людей лишатися в домівках, прирікаючи їх на окупацію чи смерть, а тепер люди самі розуміють, що треба звалювати. Якщо є куди. Бо це питання досі теж не вирішене і люди повертаються додому під російські прапори. Всім по тисячі гривень, але не додатково тим, хто втратив все).

Я впевнений, що після цього інтерв'ю у багатьох виникне особливе відчуття внизу спини.

Як же це можна пояснити: з одного боку, ми продовжуємо косити траву в листопаді, зводимо тротуари до аеропортів, які не працюють, намагаємося витратити залишки бюджетів на щось, що хоч якось можна використати, роздаємо тисячу гривень під незрозумілі банківські умови; з іншого, запроваджуємо відповідальність за дрова на подвір'ї та підвищуємо податки; з третього, продовжуємо запевняти в телемарафонах, що ситуація під контролем, а всі, хто з цим не згоден, є агентами Кремля, і тут раптом... що, будемо обкопувати Київ? Які ще бетонні укріплення? Чому ми продовжуємо ставитися до людей, як до дурнів, не говоримо правду і дивуємося, чому вони не вірять офіційній інформації?

Мартін (не буду його навіть відзначати) — це особа, що невтомно трудиться на досягнення перемоги в цій війні цілодобово.

Він абсолютно має право висловлювати свої думки, зокрема щодо витоку даних виробників безпілотників. Хочу підкреслити, що досі жодна особа не була покарана за це, оскільки поліція, здається, зайнята контрольними закупівлями. Також варто зазначити його критику щодо того, як держава стимулює або, навпаки, не стимулює розвиток оборонної промисловості.

Можливо, для когось його висловлювання стануть "холодним душем".

Проте саме це і є тією відмінністю між людьми, які активно діють і мають можливість спостерігати справжню ситуацію, та тими, хто веде дискусії в соцмережах, створюючи вигадану реальність (іноді за певним замовленням).

Наразі ми спостерігаємо критичну ситуацію в управлінні, коли ресурси людей, які на початку війни трималися на моральному та волевому підґрунті, починають вичерпуватися. "Погані союзники", завдяки підтримці яких ми змогли витримати два роки, виявляються менш активними; а проблема внутрішньої корупції, як з’ясувалося, не лише не вирішена, а й суттєво підриває нашу обороноздатність.

Ні, все це не означає, що ми прогрАємо.

Це наразі свідчить про те, що ми зазнаємо поразки.

(До речі, чудовий приклад, щоб пояснити українській дитині важливість наголосів в словах).

Або Україна переживе зміни, або її територія значно скоротиться.

Залишено посилання у першому коментарі.

P.S. Мені пощастило. Я мав можливість почути все це безпосередньо від Мартіна (з Бреста, -- Ред.). Він якось сів поруч у машині, і я віз його, а він мені невпинно розповідав. Приємно усвідомлювати, що тепер я не єдиний, хто це витримує.