Які існують потенційні сценарії для деколонізації Росії?

викладач Київської Могилянської Бізнес-Школи

Чому Захід побоюється деколонізації Росії?

Для того щоб осягнути це, необхідно прояснити терміни та уникнути непорозумінь.

Лише один ключовий фактор невизначеності, який бачить Захід, -- сила чи слабкість влади в Москві -- породжує два сценарії: консолідація імперії чи її колапс (обведено червоним на схемі). У західній одновимірний моделі інших факторів (отже, й інших сценаріїв) нема.

Два основні чинники невизначеності, які ми спостерігаємо, — це потужність або неміч центральної влади в Москві та влади в регіонах. Це призводить до появи чотирьох можливих сценаріїв: укріплення імперії, крах, контрольоване розпадання, а також перерозподіл влади.

Перебуваючи в пастці москвоцентризму, Захід (як аналітики, так і політики й дипломати) не бачать чи не визнають другий, регіональний фактор невизначеності.

По-перше, це призводить до того, що вони застрягають у двох варіантах розвитку подій, звужуючи свій погляд лише до негативних можливостей; по-друге, викликає плутанину в інтерпретації термінів.

Для нас процеси деімперіалізації та деколонізації означають зміцнення регіонів (позначених зеленим кольором на схемі), а наступними етапами можуть бути або контрольоване розділення, або перебалансування (рефедералізація).

Для них процеси деімперіалізації та деколонізації сприймаються як безладний крах, якого вони найбільше остерігаються.

Ось чому у наших комунікаціях із Західними країнами, які не визнають різноманіття народів та регіонів і мають спрощену одновимірну модель, ми застосовуємо термін "рефедералізація". Інші терміни можуть мати різні значення в нашій двовимірній моделі порівняно з їх одновимірною перспективою.

У спілкуванні з національними рухами, а також з нашими однодумцями на Заході, Сході та Півдні — тими, хто усвідомлює двовимірну модель, що ґрунтується на визнанні російських регіонів — ми можемо вільно використовувати різноманітні терміни.