З французької Шампані на українську лінію фронту.

Французькі військові поділилися деталями підготовки та забезпечення бригади "Анна Київська".

Протягом майже трьох місяців півтори тисячі французьких солдатів активно готували 2300 українських бійців. Бригада досягла завершальної стадії навчання. Незабаром українці повернуться додому, а разом з ними в Україну відправиться все необхідне озброєння та матеріально-технічне забезпечення. Це стало можливим завдяки обіцянці, даній особисто Президентом Еммануелем Макроном.

Більше місяця тому ми мали можливість зустріти президента Франції на цій же базі. (Деталі цієї події можна знайти тут).

Тоді все проходило в умовах суворої таємності, та ще й під час буревію. Проте військові запевнили, що згодом організують окрему зустріч і нададуть більше деталей. Коли французи чимось по-справжньому гордяться, вони завжди прагнуть цим поділитися. Тож ми знову вирушили до регіону Гранд Ест, в місце з романтичною назвою Шампань, щоб ознайомитися з тим, як українські воїни жили, навчалися та готувалися протягом цього часу.

"Тут цієї ночі було дуже голосно, що, як ви розумієте, нехарактерно для Франції", - високий представник Генштабу Збройних сил Франції (їхні військові звання та імена не можна називати і цього разу) починає спілкування з інтриги.

У Шампані не вдалося добре виспатися, адже вночі над військовим полігоном літали літаки, а артилерія вела вогонь. Як і було обіцяно господарями, розпочався фінальний етап підготовки — відбувся спільний навчальний бій із використанням усіх доступних засобів.

Це було в небі й на землі вночі, а вдень українські піхотні батальйони занурені, як кажуть французи, "у рутину окопного бою". Три батальйони змінюють один одного у спеціально виритих окопах. Той, що відпрацьовує "у полі" на час нашого приїзду, перебуває в активній фазі останні 38 годин. Минулої доби вони готувались до виходу на позиції, а зараз - з другої години ночі тримають їх. Тобто все відбувається в наближених до бойових умовах. Пізніше я поїду туди дивитись, як це виглядає.

Відповідальний за методику навчання полковник заводить нас на "ферму", як тут кажуть. Це спеціальне приміщення - зала для занять. Він показує слайди з блоками різного кольору - фіолетовими, синіми та червоними. Усі вони показують різні рівні - індивідуальне навчання, навчання з устаткуванням і далі в прогресії.

"Спочатку ми проводили індивідуальні тренування, включаючи стрільбу та інші навички. Після цього перейшли до колективних занять. Потім досягли синього рівня, де вже навчали бойові групи. Одночасно з цими двома блоками - фіолетовим і синім, які взаємодоповнювали один одного, існував також червоний блок. Він був орієнтований на підготовку управлінців, особливо офіцерів бригадних та батальйонних штабів, щоб забезпечити однакове розуміння карт", - зазначає полковник.

Він підкреслює, що їхня роль полягала не в навчанні, а в супроводі, щоб допомогти удосконалити тактичні вміння у створенні маневрів. Загалом, на всіх етапах підготовки французька сторона залучила понад тисячу п’ятсот своїх військових та інструкторів. Їм активно допомагали близько 130 спеціально найнятих перекладачів, які постійно були на місці.

Потужність українського підрозділу

"Які особливості ви помітили між французькими та українськими солдатами, які завітали до вас?" - поцікавилася я у полковника.

"Цей досвід для нас абсолютно новий. Це армія, що базується на мобілізації, з якою ми у Франції давно не стикалися, адже обов'язкова військова служба була скасована майже три десятиліття тому. Ви привезли близько 90 відсотків новобранців і приблизно 10 відсотків ветеранів, які вже мають бойовий досвід," - зазначає він.

Середній вік українського солдата тут, у Франції, 38 з половиною років. Майже усі інструктори французької армії, з якими ми будемо говорити пізніше, прямо скажемо, значно молодші.

"Саме в такому віці й криється потужність цієї мобілізаційної армії. Люди віком від 25 до 45 років уже мають різноманітні навички, набуті в цивільному житті. Вони пережили багато досвіду, працюючи в різних сферах, що надає бригаді додаткові знання та, відповідно, збільшує її потенціал. Це стало очевидним під час навчання ваших спеціалістів, зокрема, в роботі з бронетехнікою, пілотами БПЛА, механіками та іншими фахівцями", - підкреслює полковник.

Він ділиться своїми враженнями щодо мотивації українців: "Ваші солдати дуже вмотивовані, вони знають, що приїхали сюди, щоб бути оперативно ефективними та відігравати роль в обороні своєї країни. Ми бачимо дуже хорошу атмосферу в командах з інструкторами, які також є їхніми особистими інструкторами".

АСІ ДРОНІВ І ОБМІН ДОСВІДУ

"З початку тренувань наприкінці вересня ми спостерігаємо стабільний розвиток на всіх етапах, - зазначає інший представник французької армії. - Вражає, як швидко підрозділи змогли адаптуватися та досягти прогресу, незважаючи на те, що їхня початкова підготовка була досить базовою, як для новачків."

Це стосується мобілізованих. Однак, 10 відсотків ветеранів та їхній бойовий досвід викликають у французькому суспільстві справжнє захоплення: "Ми багато чого навчилися у них щодо специфічних бойових технік та тактики, яку вони застосовували в Україні. Отже, тут дійсно є навчальний елемент, але вже для нас. Крім того, існує аспект дружби та спільного прогресу. Це, безумовно, сприяє формуванню міцних зв’язків на майбутнє".

Керівництво французьких сухопутних військ було вражене реальною ефективністю використання безпілотників українцями. "Безумовно, йдеться про дрони та побудову системи ударів, пов'язані з ними. Ваші пілоти самостійно керують молодшими дронами, і це виглядає дуже злагоджено. Вони демонструють високу майстерність, тож у цій області відбулося взаємне збагачення. Ми об'єднали дрони, які використовує французька армія, з БПЛА, які застосовує українська сторона. Це включає як 'Мавіки', так і інші розвідувальні та наступальні безпілотники. Отже, досвід українських військових засвідчує, що нам слід переглянути наші правила ведення бою та оперативну підготовку у французькій армії".

Французи суттєво розширили аспект навчань, що стосується безпілотних літальних апаратів. Їхня основна мета полягала в тому, щоб уважно вислухати побажання українських командирів, які володіють безпосереднім досвідом війни, та врахувати їхні потреби.

УВАГА ДО ПОТРЕБ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

"Одним із наших обов'язків протягом усієї місії було прислухатися до потреб нашого партнера, задовольняти його вимоги. Ми уважно слухали, що їм потрібно, і з плином тижнів адаптувати нашу початкову програму, яку ми підготували разом, звісно, з нашою військовою місією у Києві, щоб вона відповідала їхнім потребам", - розповідає мені представник Генштабу французької армії.

З'ясувалося, що є речі, над якими потрібно було додатково попрацювати. Як-от із безпілотниками. А деякі взагалі прибрали з програми навчання. У командному пункті щодня проводять брифінг і дізнаються думку українців.

Українські військові частково доставили своє спорядження та стрілецьку зброю, щоб випробувати її можливості. Проте, основне озброєння бригади буде французьким. За словами джерела, в Україну надійдуть 128 бронетранспортерів БМП, 18 артилерійських установок "Цезар", 18 броньованих розвідувальних машин AMX10RC, а також 20 систем протитанкових ракет НАТО "Мілан". До цього також додадуться необхідні боєприпаси, які французька сторона обіцяє регулярно постачати.

"Тож ми мали широкий спектр підготовки в усіх сферах, зокрема, щодо техніки, якою ми забезпечуємо. Очевидно, вони повинні вміти їздити, підтримувати її на щоденній основі. Найперше, потрібно було навчити всіх спеціалістів працювати на всьому обладнанні. Тільки на цьому напрямі ми залучили групу із 700 осіб. Ще кілька сотень військових працювали над "інфраструктурою оперативної готовності". Це місця для ночівлі, таборування та тренувань. Усі стрільбища, так звані оборонні зони, тобто місцини з окопами, які спеціально підготували для цієї серії тренувань, зробили згідно з проханнями українців, максимально наблизивши до бойових умов у нас", - розповідає військовий.

Молодий артилерист-інструктор, який відповідає за навчання на самохідних артилерійських установках "Цезар", вразив усіх своїм віком та серйозним виразом обличчя. Він зазначає, що виявив тут українських фахівців високого рівня, які вміють ефективно застосовувати розвідувальні дрони для збору інформації перед здійсненням артилерійських ударів. Цей інструктор навчав їх на менш потужних системах, ніж ті, що планують відправити до України.

"Ми відправляємо вам експортний варіант, тут у нас зараз не така модернізована версія. Ваші солдати, багато з них, мають добру артилерійську підготовку, яку пройшли раніше. Ми лише додали кілька штрихів, удосконалили їхні технічні уміння та покращили безпекові навички", - розповідає інструктор.

Він усвідомлює, як значущими та необхідними ці гармати є для українських військових на фронті, тому я вирішую зробити жарт на шкільний манер: "Але ж ви в курсі, що 'Цезар' – це ще й салат, ви ж його також смакуєте?"

"Так, це дуже смачний салат. Люблю його, тут є в меню "Цезар" із куркою! Тільки у вашому випадку курятина - це дещо інше", - несподівано багатозначно жартує він у відповідь.

ФРАНЦУЗЬКА КУХНЯ ТА УКРАЇНСЬКІ СНІДАНКИ

Очільник сервісного комісаріату дав згоду на те, щоб звертатися до нього як до полковника Брюнеля. На базі у Шампані він виконує важливі обов'язки, пов'язані з харчуванням, побутовими умовами та організацією дозвілля для українців. У нього справді є підстави для гордості.

Увесь харчовий блок вони організували на голому місці, де раніше був паркінг. За два тижні налаштували там їдальню, яка готує та видає понад 5 тисяч прийомів їжі на день, не рахуючи сніданків.

Месьє Брюнель показує нам численні харчоблоки та холодильники. Все це розташоване у звичайних контейнерах для довгих перевезень. Проте всередині стерильно чисте устаткування, у кожному контейнері професійне ресторанне обладнання. В іншому ряду стоять такі ж контейнери, але це вже холодильники. У кожному з них запас продуктів, достатній для 500 людей.

"Раніше ми проводили тут міжнародні тренування. Я співпрацював як з американськими, так і з британськими військовими. Проте, ніколи раніше не було такої великої кількості солдатів одночасно протягом такого тривалого періоду. Нам потрібно було ретельно продумати всю логістику - організувати харчування для понад двох тисяч осіб тричі на день смачно і поживно, при цьому так, щоб уникнути будь-яких захворювань," - ділиться своїми думками полковник.

Їдальні, які тут іменуються ресторанами, знаходяться в трьох з'єднаних великих наметах. Для обігріву приміщення періодично подається гаряче повітря. У цих наметах розміщено 864 місця для сидіння. Саме в цих же наметах снідали міністри України та Франції під час свого візиту на відкриття навчань.

"Не можу не зізнатися, це справжній харчовий завод-ресторан. Нам знадобилося кілька днів, щоб звикнути до такого темпу і забезпечувати швидке приготування їжі. Тричі на день у такому режимі. Але ми справились. Тепер наші солдати, які обслуговують комплекс, також задоволені, що досягли цього рівня. Вони працюють швидко і з усмішкою, і це дуже важливо", - підкреслює месьє Брюнель.

Запитую, чи врахували вони смаки українців у своєму меню. "Так, ми адаптували наші страви, як тільки зрозуміли, що ваші військові снідають тим, чим ми зазвичай обідаємо," - усміхаючись відповідає він. "Французькі сніданки зазвичай солодкі, включають лише випічку, тост з варенням, каву і сік," - додає він. "Тому ми вирішили включити до сніданків яйця, гречку, гречані млинці, капусту та сосиски — все те, що вам до вподоби," - пояснює він.

"Та ви ж не прибрали випічку, не зібрали круасани?" - запитую я з тривогою. "Ні, ми залишили все на місці, додали ще й каву з чаєм, адже помітили, що вони активно вживають обидва напої", - пояснює полковник.

Щоб довести мені, що харчування справді якісне, він витягує аркуш із сьогоднішнім меню обіду: куряче філе, зелена спаржа, булгур, йогурт, шоколадно-горіховий пончик і фрукти на десерт. А на вечерю запланований салат з моркви та шинки, телячі щоки з картоплею і різними овочами, сир та фрукти.

Кличе шеф-кухаря. Той виходить і показує світлини з обідом та сніданком. На них справді є і каша, і десерти, й випічка.

ДЕ ЖИВУТЬ І СПЛЯТЬ УКРАЇНЦІ

Наших солдатів розмістили в розкиданих по величезній території щитових спорудах. Полковник стверджує, що в них комфортно і тепло.

"Я починав служити на цій базі, сам там жив. Усі французькі солдати перебувають у таких самих умовах. У кожному будиночку ми поселили від 5 до 10 солдатів, залежно від його розміру", - розповідає він.

З метою збереження приватності до хатинок нас не допускають. Однак і мешканців тут немає – один батальйон перебуває в бойових діях, інший готується зайняти свої позиції, а третій проводить тактичні навчання.

"Але в цих щитових будівлях, напевно ж, немає ніякого душу?", - уточнюю я.

"Ось тут розташовані солдатські вбиральні," - вказує полковник на кілька наметів. - "Ви будете здивовані, але умови там цілком прийнятні. Є й гаряча вода, і душові кабіни. Розумію, що на перший погляд це може виглядати інакше, але це справжня реальність. Душі з гарячою водою - це надзвичайно важливо для солдатів, адже можливість нормально помитися є необхідністю."

Щоб підтримувати українців у гарній фізичній формі, по всій території розкидані найпростіші тренажери - лавки зі штангами, перекладини. Є і такий собі напіввідкритий фітнес-зал в ангарі, з тренажерами, грушами для відпрацювання ударів. Він сильно нагадує відкриті спортмайданчики десь у Гідропарку в Києві. Полковник знову наголошує, що французькі солдати займаються у таких самих умовах.

ВСІ ПОЗНАЙОМЛЕНІ З НОВИНИМИ З УКРАЇНИ

Фаб'єн, молодий інструктор на базі, виглядає як справжній професіонал. Він відповідав за навчання стрільбі. Розповідає мені, що давно вивчає здібності українців. Цікаво, звідки в нього такі знання?

"Я вже навчав ваших раніше. Не так давно. У Польщі. Зараз я врахував увесь свій досвід", - відповідає Фаб'єн.

"Чи слідкуєте ви за подіями в Україні? Чи усвідомлюєте, в якій ситуації ми зараз опинилися?" - запитую я. "Так, ми завжди в курсі. Ми уважно стежимо як за повідомленнями від політиків, так і за даними, які надходять від наших розвідувальних та аналітичних служб. Після цього ми проводимо обговорення стосовно тактики з українськими інструкторами, щоб краще адаптувати та коригувати наші навчальні програми. Ми постійно вносимо корективи, аби вони відповідали вашим реаліям," - відповідає інструктор.

Українці, твердить він, також постійно стежать за новинами з фронту у своїх телефонах. Але тут вони принаймні можуть тренуватися без перерв на постійні тривоги та прильоти.

"Я усвідомлюю, що в вашій країні наразі немає можливості для тренувань. Це очевидно, адже вони швидко досягають успіхів, оскільки здатні зосередитися на своїх завданнях," - підсумовує Фаб'єн.

Десь о 15-й годині ми приїхали спостерігати за боєм, що почався о другій ночі. Тут дуже гучно. Над окопами стелиться різнокольоровий дим, чути вибухи гранат, лунають автоматні черги, з лісу рухаються БМП, у траншеях чути перегукування наших по рації: "20-й, прийом, дорогу зачистили, квадрат 34-38...".

"Ось зараз ви чуєте вогонь на ураження. Ворог наближається з півночі. Ось він рухається з лісу, бачите ті БМП? У цьому контексті нас найбільше цікавить рота, яка знаходиться тут, в окопі. Як ви бачите, рота, яку атакують, знаходиться тут, між двома ділянками траншеї в напрямку моєї руки. Ми відпрацьовуємо оборонні дії", - пояснюють мені.

Інструктор з піхоти, мов диригент, активно жестикулює, пояснюючи, що саме відбувається на полі тренувального бою. Навіть з боку видно, як він насолоджується процесом розбору ситуації.

Біля окопів подекуди стоять інструктори у жовтих жилетах. Вони дають рекомендації українським солдатам. Поруч стоять перекладачі.

"Ми моделюємо реальність. Українці, що зараз в окопах, не сплять уже другий день, але це важливий етап - злагодження на рівні батальйону, синтез того, над чим ми працювали", - доповнює один з інструкторів.

Інструктори слідкують за актуальним станом справ. Крім того, вони займаються оцінкою "долі" бійців, тобто визначають, чи вдалося їм вижити.

"Це виглядає дещо дивно, - зауважую я. - Виходить, що за цим планом нашим супротивником є французька армія? Таким чином, українцям, щоб здолати росіян, спершу потрібно подолати французів, солдати яких активно наступають з лісових масивів?"

"Зовсім ні, - трошки ображено відповідає інструктор. - Французькі інструктори виконують кілька ролей. Вони працюють як наставники, тобто керують процесом, також роблять арбітраж, потім буде ще спільний аналіз бою. Ми граємо протилежну силу тільки для того, щоби вправа була справді ефективною! Але ви праві - конкретно зараз ми ще й "воюємо" проти українців, щоб українці могли краще воювати та перемагати в реальних умовах".

Я зберігаю цей момент у пам'яті. Протягом трьох місяців півтора тисячі французьких військовослужбовців проживали, тренувалися, навчалися та "билися" проти двох тисяч трьохсот українців на французькій землі. І, здається, це єдиний випадок, коли обидві армії можуть вважати результат своїм успіхом.