Експерт: Вугледар відігравав значну роль, хоча і не був ключовим стратегічним об'єктом.

Яким чином втрата Вугледару в Донецькій області може відобразитися на інших фронтових позиціях та на подальшому розвитку конфлікту - інтерв'ю DW з австрійським військовим аналітиком Маркусом Райснером.

Після двох років, протягом яких українські збройні сили обороняли Вугледар, місто днями окупували російські війська. ЗСУ офіційно підтвердили виведення своїх підрозділів через загрозу оточення. Президент України Володимир Зеленський сказав, що це дало можливість зберегти життя бійців. Що стало причиною втрати Вугледару, чи має це зв'язок з операцією українських сил у Курській області і як нові реалії можуть вплинути на ситуацію на інших складних ділянках фронту в Україні? Про це в інтерв'ю DW розповів військовий історик, офіцер служби Генштабу австрійської армії і керівник одного із відділів Військової академії у Відні Маркус Райснер (Markus Reisner).

DW: Пане Райснере, наскільки критичним є вихід ЗСУ з Вугледару?

Маркус Райснер: Коли оцінюємо військову ситуацію, важливо розглядати три рівні: стратегічний, оперативний і тактичний. Розпочну з найнижчого — тактичного рівня. Сьогодні українці стикаються з викликом війни на виснаження. Для української армії це означає, що вона бореться з інтенсивним використанням ракетної артилерії, особливо керованих авіабомб, що робить війну на знищення особливо небезпечною. Ще півроку тому Вугледар слугував прикладом успішної оборонної операції ЗСУ. На початку минулого року Росія намагалася атакувати Вугледар, але українські сили успішно відбили всі ці спроби, завдавши значних втрат противнику. Однак згодом російська сторона адаптувалася та почала використовувати все більше артилерії, зокрема керованих авіабомб. Нестача оборонних можливостей у українців, оскільки вони були змушені зосереджувати зусилля на захисті міст та інфраструктури, призвела до нинішньої ситуації у Вугледарі.

Щодо оперативного аспекту, Вугледар вирізняється своєю роллю, оскільки знаходиться на перетині фронтових ліній, що простягаються з заходу на схід, починаючи з Запорізької області, й з півночі, від Куп'янська до Вугледару. Це місто слугувало важливою позицією для артилерії, звідки українські військові могли завдавати ударів по основним шляхам постачання російських сил у північних районах Мелітополя та Маріуполя. Проте, після того як українські підрозділи були змушені відійти на захід, ці маршрути постачання опинилися поза досяжністю їхньої важкої артилерії. Саме тому Вугледар має свою значимість. Хоча деякі ЗМІ описують його як стратегічно важливий об'єкт, я не можу погодитися з цим. Стратегічне значення передбачає, що за цю територію варто боротися. Вугледар, безумовно, був важливою укріпленою точкою для українських сил, але не можна вважати його стратегічним об'єктом.

Що стосується стратегічного аналізу поточної ситуації, я вже зазначав, що застосування російськими військами важкої артилерії, зокрема керованих авіабомб, завдало серйозних збитків українським силам. Саме з цієї причини президент Зеленський закликає союзників надати більше дальнобійного озброєння. Це озброєння є дієвим засобом протидії російським літакам, які скидають керовані авіабомби на українські позиції, зокрема на Донбасі. Отже, для України критично важливо отримати захист від цього виду зброї. Приклад Вугледара ілюструє, до чого може призвести невиконання українських запитів на постачання дальнобійної артилерії та систем протиповітряної оборони.

Як можливий вихід з Вугледару позначиться на обстановці в Покровському напрямку?

Як ми вже відзначали, через помилку в ротації українських військ Росії вдалося захопити Очеретине, що розташоване в Донецькій області. Російські війська прорвали другу лінію оборони українських сил, внаслідок чого виник плацдарм, який вони охрестили "очеретинською квіткою". Цей плацдарм розширився в різних напрямках, що призвело до прориву в сторону Покровська. Однак російські сили були змушені зупинити свій наступ, оскільки їхні фланги зазнали атак з боку українських військ. В результаті, російські підрозділи затрималися на сході від Покровська та почали вести атаки вздовж своїх флангів: на півночі — у напрямку Торецька, а на півдні — до Вугледару.

Проте через 2-3 тижні почнеться осіння негода, і я не думаю, що Росія матиме подальші істотні просування. Хоча російські війська і мали певні успіхи, особливо на північному та південному флангах, я не думаю що Покровськ впаде. Проте, на жаль, це місто вже перебуває у радіусі дії російської артилерії, і якщо брати до уваги, що Покровськ - важлива логістична точка, то це становить проблеми для української сторони.

Які вигоди здобули російські загарбники, захопивши Вугледар?

Вугледар - це була, як я казав, сильна точка, завіса, яка з'єднували лінії фронту, але він не був важливим логістичним пунктом. Проте головна проблема тієї місцевості - рельєф, бо він там плаский. Там є лише поля, розділені лісосмугами та пасовищами, і багато невеликих шахтарських містечок. І якщо ви їх захоплюєте, то одразу отримуєте можливості контролювати довколишні території. Адже ці містечка збудовані довкола шахт, які мають терикони, а з териконів в умовах плаского рельєфу місцевість добре проглядається на кілька кілометрів довкола. Таким чином, це дасть росіянам істотну перевагу, хоча й не вирішальну.

На Вашу думку, вихід з Вугледару був неминучим? Чи до цього призвели конкретні причини?

Конкретні причини не зводяться лише до браку людських ресурсів чи до нестачі систем озброєння. Причина є типовою для війни на виснаження. Коли ти не можеш нічого зробити проти спроможностей ворога, особливо керованих авіабомб чи масованих ударів артилерії, бо не маєш зброї, яка могла б протистояти контактному артилерійському вогню; якщо ти не маєш систем ППО середнього радіусу дії, що можуть відігнати ворожі літаки, котрі скидають керовані авіабомби, - тоді все, що тобі залишається, - сидіти в окопі доти, доки ти вже не зможеш утримувати позиції, які зрештою будуть спустошені російськими бомбовими ударами. У Вугледарі ми побачили ситуацію, за якої, коли ти не маєш того, що можеш використати проти свого ворога, то він просто тиснутиме і нищитиме тебе з відстані. Бо керовані авіабомби, які застосовують росіяни, є прикладом того, як прості засоби, що є модернізованою версією старих і дуже простих систем озброєнь, стають дуже небезпечною зброєю.

Яким чином операція ЗСУ в Курській області позначилася на обстановці в Вугледарі?

Перед тим, як Росія розпочала свій літній наступ, вона здійснила атаки на Харківську область, прагнучи примусити українські сили відвести частину своїх ресурсів з Донбасу. Основною метою російського наступу було здійснення прориву в регіоні Донбасу. Проте українські сили не піддалися на цю хитрість. Вони, звісно, перекинули підрозділи до Харківщини, де зуміли зупинити просування росіян, водночас утримуючи свої позиції на Донбасі. Коли ж тиск з боку російських військ на Донбасі став посилюватися, українці вирішили вжити аналогічних дій, яких раніше намагалися досягти росіяни. Збройні сили України атакували Курську область в спробі змусити Росію перевести свої війська з Донбасу до Курської області. Однак, на жаль, ця стратегія не принесла значних результатів.

Ознайомтеся з іншими матеріалами: Чи зможе наступ на Курщині врятувати Покровськ? Західні аналітики про теперішню ситуацію на фронті.

Що зробила Росія? Вона використала сили, які мала на Харківщині, це операційна група "Север", з цієї групи вони надіслали війська на Курщину, водночас з Донбасу багато сил туди вони не направили. У військовій справі, коли ви використовуєте зброю, то маєте побачити результат, який можна оцінити. Тому, якби наступ на Донбасі зупинився б, ми могли побачити і оцінити результати Курської операції ЗСУ. Проте на сьогодні, на жаль, це не той випадок.

В останні дні новини про ситуацію в Курські області зникли із засобів масової інформації. Чим ви це пояснюєте?

Коли українці атакували Курську область, вони скористалися прийомом несподіванки, і це дало їм можливість на початку операції просунутися дуже швидко, у перші кілька днів вони захопили близько 600 квадратних кілометрів, які зрештою розширилися до тисячі квадратних кілометрів. Росіянам потрібен був час, щоб зібрати та направити туди свої сили з Харківської області, щоб зупинити просування українців. Згодом вони за допомогою безпілотників почали ідентифіковувати цілі ЗСУ та бити по них артилерією. Коли це було зроблено, росіяни почали контрнаступ на Курщині, наступаючи із заходу та сходу. У відповідь українці почали атакувати російські сили у районі Суджі. Ми бачимо, що дії обох сторін були доволі успішними. Проте сьогодні ситуація в Курській області застигла у мертвій точці, і зараз питання полягає у тому, яка зі сторін кине на цей напрямок більше своїх сил, щоб розпочати нові маневри.