Новий указ Путіна підкреслив потужність Збройних Сил України: огляд пропагандистських новин за 16 вересня 2024 року.
Російсько-сирійські "ватники" підшукують "бійців" для Києва.
Черговий інцидент із замахом на Дональда Трампа, звісно ж, почала розкручувати російська пропаганда, просуваючи наратив про те, що "Україну підтримують екстремісти".
Одночасно з розповсюдженням інформації про підозрюваного Райана Веслі Рута, про що повідомили численні міжнародні ЗМІ, Росія почала активно використовувати тему ймовірного вербування Україною осіб із різних терористичних груп.
Мовляв, "глава ГУР МО України Кирило Буданов вербує бойовиків через терористичну організацію "Хайят Тахрір аш-Шам" в Ідлібі". Подібні новини розповсюдили РИА Новости, RT (її Telegram-канал цього дня закрили у Франції - можливо, це перші наслідки "посиденьок" Дурова у Парижі). Усі подібні новини були з посиланням на сирійське видання "Аль-Ватан".
Власне, можливо, що у "плані СВО" на 16 вересня 2024 року пропагандисти просто зафіксували ім'я "Буданов". Проте, враховуючи, що Рут (як виявило CNN) з жовтня 2023 року намагався залучити афганців на різні посади, позиціонуючи себе як неофіційного посередника між ними та українським урядом, ситуація з "Аль-Ватаном" виглядає як "консерва", яка була дісталася з резерву в потрібний момент.
У будь-якому випадку, Україна жодного стосунку до Рута та його ініціатив не мала, про що й було офіційно заявлено. В тому числі й з боку Інтернаціонального легіону. (Фейки про нього регулярно спростовуються, останній - у квітні цього року.)
Також, в принципі, не вдалося знайти жодних переконливих доказів "українського сліду" у справі з Рутом. Президент Володимир Зеленський відразу ж висловив свою думку: "Приємно дізнатися, що Дональд Трамп у безпеці та не постраждав. Мої найкращі побажання йому та його родині. Добре, що підозрюваного у замаху швидко затримали". У той же час, усі офіційні представники Росії, подібно до реакції на перший замах на Трампа, залишилися мовчазними.
А про те, що Москва шукає в Україні ісламських радикалів, було відомо задовго до теракту в "Крокусі". Ще наприкінці лютого 2022 року очільник МЗС РФ Лавров і те саме сирійське видання заявляли про це. Взагалі матеріал, на який посилаються росЗМІ, буквально рясніє посиланнями на Лаврова, міжнародне прокремлівське агентство "Спутник" й т.д. Що з головою видає цих російсько-сирійських "ватанів". Їх не рятують навіть "афганці" Рута.
Чому не слід панікувати через "зростання чисельності ЗС РФ на 180 тисяч"?
Указ Путіна про збільшення чисельності збройних сил Росії до 1,5 мільйона військових здобув значну увагу. Цікаво простежити хронологію подібних рішень. У грудні минулого року він уже збільшив кількість ЗС РФ до 2 209 130, з яких 1 320 000 становили військовослужбовці. Таким чином, на той момент їхня чисельність зросла на 180 тисяч.
У серпні 2022 року він збільшив чисельність армії до 1 150 628 солдатів. (Тоді ще був чинним указ 2017 року, який передбачав, що штат має складати 1 013 628 військових, і саме ця цифра була дійсною на момент початку масштабного вторгнення).
НАСПРАВДІ, кожен з цих указів наочно доводить потужність Сил оборони України. Путіну хронічно не вистачає особового складу не тільки для ведення війни в Україні, а й для укріплення інших рубежів. І вже не тільки в Україні чи на кордонах з Фінляндією і Швецією, а й у Курській області.
Як не дивно, це пролунає, але всіх (насамперед, в Росії) заспокоїв фрік-політолог Марков, який заявив, що Путін вже законтрактував ці 180 тисяч, а указ це просто формалізує.
Тобто решта росіян може спати спокійно (поки що) і платити податки. Тим паче, що війна з Україною обходиться їм загалом у 29 млрд рублів на день.
За даними Яніса Клюге, наукового дослідника Німецького інституту міжнародної безпеки, у першій половині 2024 року російський уряд витратив безпрецедентні 5,3 трлн рублів з федерального бюджету на військові цілі.
Витрати на ці потреби зросли на 36% в порівнянні з таким самим періодом минулого року, досягнувши 1,4 трлн рублів. Щоб забезпечити закупівлю озброєння та підтримувати армію, Путін витрачає 1,2 млрд рублів щогодини.
Для порівняння: за перші шість місяців поточного року військові витрати Росії вже перевищують майже півтора річні кошториси програми підтримки національної економіки, які становлять 3,89 трлн рублів. Це також більше ніж тричі річні витрати на всю систему вищої освіти, що складають 1,546 трлн рублів, і в 18 разів перевищує річний бюджет національного проєкту "Охорона здоров'я", який становить 290 млрд рублів. Ці цифри говорять набагато більше, ніж "жахливі 180 тисяч".
Яка мета оголошення Москви про "удар по дитячому садочку"?
Пропагандисти з Росії розповсюдили неправдиву інформацію, нібито Україна планує атакувати дитячий садок або лікарню на території, яка не контролюється російськими військовими. Згідно з цим фейком, таке діяння має на меті звинуватити Росію у військових злочинах, використовуючи її ракети, що, в свою чергу, повинно сприяти ухваленню рішень щодо завдання ударів далекобійними західними ракетами по території РФ.
НАСПРАВДІ, пропагандисти намагаються переконати, зокрема й у тому, що через цей "теракт" США знайдуть привід посилити санкції й проти союзників Росії -- Ірану та КНДР, які постачають їй ракети. Саме на цьому і була акцентована увага Служби зовнішньої розвідки РФ, яка розповсюдила цю маячню.
Також важливо пам'ятати, що російська сторона регулярно оголошує про свої удари заздалегідь. Це стосувалося, наприклад, Каховської та Київської ГЕС, причому останню анонсувала речниця Міністерства закордонних справ Захарова. Аналогічно, часто звучать заяви про "використання ЗСУ хімічної зброї проти мирного населення" та інші "провокації з боку київського уряду", включаючи "напади на атомні електростанції".
І згадка про Іран з Північною Кореєю зовсім не випадкова. Адже точність та ефективність їх ракет залишається під великим питанням навіть для самих росіян. Висока ймовірність того, що грізна зброя союзників РФ може полетіти кудись не туди. От пропагандисти наперед і підстраховуються на такий випадок. У будь-якому разі, після таких анонсів українцям не варто ігнорувати сигнали повітряної тривоги.
Деркач стане астраханським сенатором
І на завершення варто згадати про найбільшу "зраду" дня в Росії. Сенатором від Астраханської області призначено Андрія Деркача, який став відомим як зрадник України.
Насправді, це призначення суперечить навіть російському законодавству. Згідно з ним, кандидати на посаду в Раді Федерації повинні проживати на території регіону не менше п'яти років перед висуненням. Варто нагадати, що сам Деркач залишався громадянином України до 2023 року.
До того ж сенатор за визначенням повинен мати доступ до державної таємниці вищого рівня: це передбачено його статусом. При цьому у Деркача дві дочки й онука постійно проживають у США, а сам він є сином ексдиректора СБУ (яка, нагадаємо, в Росії вважається терористичною організацією).
У 1990-х роках він обіймав посаду в Службі безпеки України та виступав радником колишнього прем'єр-міністра Миколи Азарова, якого звинувачують у зраді. У 2002 році він був помітним учасником Євромайдану, з'явившись на сцені в помаранчевому шарфі. Ці моменти тепер активно обговорюються в Росії.
У Сполучених Штатах Деркач потрапив до списку санкцій як "російський агент з більш ніж десятирічним досвідом". За інформацією Служби безпеки України, він очолював в Україні агентурну мережу Головного управління Генерального штабу Росії, яка мала на меті сприяти агресору в захопленні території України. Після початку повномасштабної агресії Деркач втік за межі країни. У січні 2023 року президент Зеленський анулював його українське громадянство, а Верховна Рада позбавила його депутатського статусу.
У тому ж році НАБУ і САП скерували до суду справу щодо Деркача за звинуваченням у державній зраді та незаконному збагаченні. Слідство встановило, що він одержав щонайменше 567 тисяч доларів від розвідорганів РФ за підривну діяльність проти України.
Можливо, саме це й пояснює, чому Деркач отримав статус сенатора від Астрахані в Раді Федерації РФ. Бо таке призначення, безумовно, вимагало особистого затвердження Путіна, а не губернатора Бабушкіна, який, до речі, має досвід служби в спецслужбах.
У "патріотичних" пабліках з цього приводу розганяють велику зраду і вимагають відповіді ледь не від самого Путіна. Звісно ж, не дочекаються. Адже призначення таких персонажів на представницькі посади вже давно стало його фірмовим знаком.
Призначення особи, яка ще минулого року фактично виконувала обов'язки депутата Верховної Ради, на посаду російського сенатора у 2024 році виглядає надто екстравагантно навіть для "патріотичних" кіл. Багато хто вважає, що така людина, котра вже одного разу зрадила, здатна на це знову.
Єдине, що й досі інколи дивує в цій та інших подібних історіях, чому Путін не призначає Деркача, Медведчука та інших "табачників" "гауляйтерами нових територій". Хай би показали себе та ту саму "іншу Україну", за яку вони так борються, сидячи в Москві.
Єдине пояснення: ще 24 лютого 2022 року Путін усвідомив, що альтернативної України для нього не існує. Отже, їм краще залишитися астраханськими сенаторами.
