Вища рада правосуддя має прийняти рішення: захистити недоброчесних суддів чи звільнити їх?
Судді з незрозумілими мільйонними статками, ті, хто виправдовував водіїв у нетверезому стані, а також ті, хто виступав проти Майдану... 19 вересня Вища рада правосуддя, відповідальна за реформування судової системи, прийме рішення про те, чи можуть ці представники Феміди залишитися на своїх посадах, продовжувати ухвалювати рішення від імені України та отримувати значні оклади.
Ще з Революції Гідності суспільство намагається очистити владу від недоброчесних. Якщо починалося все з так званої "сміттєвої люстрації", яка була масовим виявом гніву та недовіри суспільства до державних інституцій. Згодом, з оновленням влади, з'явилася надія на більш системне рішення за допомогою процедур. Для судів таким рішенням стало кваліфікаційне оцінювання усіх, хто на 2016 рік були в системі. Внаслідок цього оцінювання служитель Феміди міг лишитися без посади. Проводити його мала Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС).
Наступним значущим кроком після впровадження системи оцінювання стало залучення громадськості до процесу - була створена Громадська рада доброчесності (ГРД), яка отримала можливість надавати негативні висновки щодо суддів. Невдовзі після старту оцінювання цим висновкам було надано реальну силу: якщо колегія ВККС (3-4 члени) не погодиться з думкою ГРД, тоді рішення про те, що суддя продовжує виконувати свої обов'язки, повинні затвердити всі 11 членів ВККС на засіданні в повному складі. Це так зване "вето" робило участь громадськості у процесі дійсно значущою, а не просто формальною.
Кваліфікаційне оцінювання суддів проводилося за певними правилами до 2019 року. Проте у складі комісії того часу налічувалося більше 11 членів, які були готові залишати на посадах недоброчесних суддів. З близько 3000 оцінених суддів менше одного відсотка втратили свої позиції. Дехто з них навіть зміг піднятися по кар'єрній драбині і стати суддею Верховного Суду. Цей провал у проведенні оцінювання призвів до серйозних наслідків для комісії, і у 2019 році Верховна Рада з ганьбою скасувала їхні повноваження. До 2023 року суспільство активно боролося за нові правила відбору комісії, щоб уникнути повторення минулих помилок. В результаті, за участі міжнародних експертів на відкритих співбесідах вдалося обрати 16 нових членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які продовжать оцінювання майже 2000 суддів спільно з Громадською радою доброчесності.
У листопаді 2023 року оцінювання відновилося і суспільство нарешті почало бачити в стрічці заголовки "Суддю Майдану подали на звільнення". Після перших рекомендацій на звільнення багато суддів почали його уникати -- не з'являтися та подавати у відставку. Водночас Верховний Суд (ВС) підійшов до цього питання системніше -- прийняв рішення, яке дозволяє уникнути завершення оцінювання 180 суддям, які мали негативний висновок Громадської ради доброчесності. Зокрема, ВС зробив висновок, що для 180 суддів достатньо розгляду 3-4 членів ВККС, а завершення оцінювання повним складом не має відбутися. Примітно, що доповідачем з цього питання у Верховному Суді був Олег Кривенда, який також свого часу під час конкурсу отримав такий висновок. Саме рішення суду було неочікуваним поворотом власної практики, який раніше мав зовсім протилежну позицію.
Завершення оцінювання 180 суддів та ухвалення рішення про їх подальшу долю наразі залежить від позицій двох ключових органів: Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя. 16 вересня ВККС вже висловили свою думку, включивши до порядку денного питання перевірки діяльності однієї з суддів. Хоча вона не з'явилася на засідання, сигнал від комісії був зрозумілим: немає суддів, які б мали привілеї, всі проходять через однакову процедуру оцінки. 19 вересня Вища рада правосуддя матиме можливість висловити свою позицію, що або підтвердить надії на очищення судової системи, або закріпить недоброчесних суддів у його рамках на десятки років.
Серед 180 суддів 14 вже завершили процес оцінювання та отримали рекомендації про звільнення від нової комісії ВККС. Вони взяли участь у засіданні у повному складі Комісії, де були також присутні представники Громадської ради доброчесності. Проте наразі Вища рада правосуддя має можливість залишити ці рекомендації "без розгляду".
Інна Отрош-молодша, суддя в Господарському суді столиці України, Києві.
Інна Отрош-молодша є дочкою Інни Отрош-старшої, яка колись очолювала Печерський районний суд Києва. Саме з її ім'ям пов'язаний термін "печерське правосуддя". Це не просто випадковість, адже, схоже, що Інна-молодша отримала свою посаду в суді завдяки впливу матері, що викликало питання щодо дотримання процедур.
Суддя також володіє значними активами, які викликають підозри щодо їх легальності, оскільки ні її особисті доходи, ні фінансові можливості матері не могли забезпечити їх придбання. Зокрема, Інна Отрош-молодша володіє трьома квартирами в Києві, будинком у передмісті, двома паркомісцями та автомобілем марки Lexus.
Також суддя їздила до тимчасово окупованого Криму та Санкт-Петербурга. На співбесіді суддя пояснила свої візити "нагальною потребою спілкуватися з близькими", і взагалі "це вина державних органів, які не забезпечили безпеку кордонів у певний час".
Марина Лозинська, суддя Солом'янського районного суду в Києві.
У 2014 році суддя кинула під варту одного з учасників Майдану щодо якого завели кримінальну справу за участь у протестах. Суддя не лише вирішила кинути протестувальника за ґрати у явно політичній справі, але й не надала жодного значення відомостям про його побиття. Зокрема, чоловік мав струс мозку, забої та садна, однак попри свій обов'язок, суддя це проігнорувала.
Під час співбесіди з повним складом ВККС, пояснення судді звелися до того, що хоч тримання під вартою і є найтяжчою мірою у кримінальній справі, але воно по факту не виконувалося, адже чоловік одразу відправився на лікування. Пояснень, як це виправдовує дії судді не було, тож вона отримала свою рекомендацію на звільнення.
Юлія Берлімова, суддя районного суду міста Генічеськ у Херсонській області.
У підсумках Громадської ради доброчесності зазначається, що після окупації Берлімова не тільки залишилася в тимчасово окупованій Генічеській, але й активно брала участь у конкурсах на посади в так званих "судах", які створювала окупаційна адміністрація. Варто підкреслити, що однією з основних вимог для кандидатів на такі "посади" є наявність російського громадянства, що свідчить про ймовірність того, що Берлімова його отримала.
У листопаді 2023 року ВККС мала провести кваліфікаційне оцінювання судді Берлімової, проте вона очікувано не зʼявилася на співбесіду. Відтак її визнали такою, що відмовилася проходити оцінювання. У квітні 2024 року Вища рада правосуддя постановила звільнити суддю, однак Берлімова зможе колись оскаржити це рішення у Верховному Суді, користуючись позицією того ж суду.
Більшість з цих 180 суддів ще не пройшли повноцінну атестацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Проте, якщо дотримуватись позиції Верховного Суду, то це може й не статися, і судді зможуть залишитися на своїх посадах.
Михайло Романюк, суддя Апеляційного суду Львівської області
Суддя отримав досить значний подарунок від батька — 7,5 мільйонів гривень. Батько працював в управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків у Львівській області, де навряд чи могли бути такі високі заробітки. Як з'ясувалося згодом, батько нібито взяв ці кошти в борг, аби зробити такий щедрий подарунок синові. Двоє з трьох членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів виявилися готовими повірити в цю версію.
Родина судді виявилася у центрі скандалу, пов'язаного з придбанням старовинного будинку площею приблизно 500 квадратних метрів у Львові, що викликало чимало запитань щодо джерел фінансування. Дружина Романюка взяла в борг майже вісім мільйонів гривень у Громадської організації "Фонд допомоги 'Місія добра'", яка на той час орендувала цю історичну будівлю, де функціонував дитячий дошкільний заклад. У 2017 році зазначена організація була ліквідована, а нерухомість опинилася в руках суддівської сім'ї, оскільки саме вона надала позику. Згодом будинок був оформлений на батька Феодосія Васильовича. Згідно з інформацією, опублікованою в ЗМІ, після проведення ремонтних робіт вартість цієї нерухомості може досягати 54 мільйонів гривень.
Сергій Луценко, магістрат Оболонського районного суду Києва.
Луценко є суддею, який активно діяв під час Майдану — в період Революції Гідності він позбавляв протестувальників права керувати транспортними засобами, стверджуючи, що вони не виконали вимоги міліції зупинитися. Більш того, цей суддя не зареєстрував свої рішення в судовому реєстрі і не вказав у своїй декларації про свою участь у переслідуванні протестувальників.
Витрати Луценка та його дружини з 2017 по 2020 роки перевищили задекларовані суддею доходи й заощадження. Також він більш ніж пів року очевидно уникав кваліфікаційного оцінювання, надаючи довідки про незадовільний стан здоровʼя. При цьому практично відразу після неявки на чергове засідання без проблем продовжує здійснювати правосуддя.
Олександр Вільчинський — суддя Вінницького окружного адміністративного суду.
Суддя Вільчинський, ймовірно, має добрі стосунки з відомим суддею Окружного адміністративного суду Києва Євгенієм Абловим, день народження якого він відвідував у 2019 році. Того ж року, за сприяння Житомирського окружного суду, Вільчинський скасував рішення, яке вказувало на його невідповідність критеріям доброчесності, хоча такі рішення відповідно до закону не можуть бути оскаржені.
Олександр Вільчинський разом із сім'єю славиться вмінням знаходити вигідні можливості для покупки дорогої нерухомості за значно зниженими цінами. Вільчинський проживає в просторому будинку площею понад 600 квадратних метрів у передмісті Вінниці, який, як відомо, належить його матері, але його реальна вартість залишається невідомою. У 2017 році суддя придбав квартиру для своєї доньки у престижному районі Києва, ймовірно, в чотири рази дешевше за її ринкову вартість. Навіть якщо врахувати можливість такої ціни, родина Вільчинських все одно витратила більше коштів, ніж могла собі дозволити, виходячи з офіційних доходів. У 2020 році дружина Вільчинського придбала земельну ділянку в Козині, яка, за її словами, коштувала лише 1 тисячу доларів за сотку. Проте насправді ціни на землю в цьому районі коливались від 8 до 35 тисяч доларів за сотку.
Вердикт Верховного Суду є перевіркою здатності та бажання до реального очищення судової системи нових органів суддівського управління, яких сподівалися та за які боролися з часів Революції Гідності.
Хоча Вища кваліфікаційна комісія суддів не дійшла до єдиного рішення, проте все ж підтримала внесення до порядку денного питання щодо судді зі списку 180. Це, безумовно, стало чітким сигналом для суспільства про те, що всі судді мають рівні права і будуть оцінені згідно з якістю своєї діяльності.
Завтра, 19 вересня, Вища рада правосуддя повинна ухвалити рішення стосовно судді Зоріка, що може або підтримати позитивні зміни, або закріпити присутність недоброчесних суддів у системі. Доповідачем на цьому засіданні виступить член ВРП Олексій Мельник, а за організацію порядку денного відповідатиме голова Ради Григорій Усик. Щоб це питання було розглянуто, необхідно, щоб члени ВРП проголосували "за". Сподіваємося, що Вища рада правосуддя виправдає сподівання суспільства та приєднається до ВККС у процесі очищення судової системи. В іншому випадку, ВРП ризикує підірвати єдиний ефективний механізм участі громадськості в оцінюванні суддів, а також знецінити зусилля суспільства, спрямовані на реформування цих органів.
Вероніка Крейденкова, спільна координаторка Громадської ради доброчесності та менеджерка з адвокації в Фундації DEJURE.
