Володимир Горбач: Дональд Трамп — шанс для завершення війни на виснаження.

У Сполучених Штатах пройшли президентські вибори, і, як зазначали деякі аналітики у соціальних мережах, "найбільш точні прогнози роблять букмекери". Результати голосування стали несподіванкою навіть для команди новообраного президента Дональда Трампа. Чи можна вважати їх передбачуваними? Як слід аналізувати виборчі вподобання американців? Який вплив вони можуть мати на глобальну ситуацію, особливо в контексті російсько-українського конфлікту?

На порталі LRT.lt результати виборів у США аналізує політичний експерт Володимир Горбач, який є виконавчим директором Інституту трансформації Північної Євразії.

- Людям, взагалі, властиво вірити і сподіватися на краще. Але для реальності властиво бути жорсткою і невідворотною. Тому цей вибір американських виборців, чи, пафосно кажучи, американського народу, був для багатьох несподіваним, але за великим рахунком заслуженим чи закономірним. Те, що Дональд Трамп і Республіканська партія отримали фактично повну владу в США, і президентуру, і палату представників, і Сенат, - повну свободу дій і свободу рук. І це дуже нагадує результат виборів в Україні 2019 року.

В Україні вже почали з'являтися жарти про монобільшість Дональда Трампа.

Однак, певні політичні інститути та традиції в США все ще залишаться активними. В країні існують механізми, відомі як система стримувань і противаг. Я більше покладаюся на традиції американської демократії та на здоровий глузд всередині Республіканської партії. Сподіваюся, що не весь склад Конгресу буде під таким жорстким контролем групи, яку перед виборами називали трампістами або прибічниками гасла "Зробимо Америку знову великою".

Все-таки якісь класичні республіканці мають залишатися в партії, в Конгресі, в Сенаті, в Палаті представників і бути тим стримуючим фактором від можливої якоїсь дуже вірогідної і ймовірної внутрішньої деструкції в самих Сполучених Штатах. Я все-таки сподіваюся, що виборча кампанія минулася, пройшла, а далі якийсь голос розуму все-таки повинен прокинутися серед багатьох конгресменів-республіканців.

На склад чи персональний склад нової адміністрації Байдена я би не дуже покладався, але і там також можуть бути сюрпризи в хорошому сенсі цього слова.

Олігархи "повертатимуть" інвестиції, вкладені в Трампа.

Володимире, можливо, результати виглядають "страшно, сумно, неминуче". Але чи дійсно це так? Чи не перебільшуємо ми ситуацію, не сприймаємо її в іншому світлі? Зверніть увагу: Ілон Маск висловив підтримку Трампу. Багато хто критикував його соціальну мережу та вважав його витрати марнотратством. Проте цей новатор запускає ракети в космос, передбачає домінування штучного інтелекту і експлуатацію Марсу. Можливо, ці люди знають щось, чого не бачимо ми?

- Я сказав, що реальність безжальна в тому сенсі, що від неї нікуди не втечеш, і вона все одно буде змушувати нас підлаштовуватись під цю реальність, враховувати її в своєму житті і в своїй реальності. Ігнорувати цю реальність ми вже не можемо.

Щодо Ілона Маска та інших подібних особистостей, варто зазначити, що багато візіонерів на кшталт Маска мають свої особливості, які іноді виглядають досить ексцентрично. Політичні витівки Маска вже давно перестали викликати подив у суспільстві.

Те, що його вважають видатним інноватором та прогресивною постаттю в галузі технологій, не повинно нас вводити в оману чи захоплювати. У політичному контексті він може виявлятися так само незвичайним, як Дональд Трамп, або мати свої особливості. Проте, незаперечна істина полягає в тому, що він є підприємцем, який інвестував свої капітали та інші ресурси, використовуючи соціальні мережі та свою публічну позицію для підтримки Трампа з метою отримання прибутку.

Я впевнений, що він не проґавить можливість отримати вигоду і точно поверне вкладені кошти. Але чи принесе це користь Сполученим Штатам та всьому світу? Маю сумніви, навіть більше — скоріше ні. Здається, що основними вигодонабувачами перемоги Трампа стануть певні олігархи, яких можна описати як південноафриканського походження, зокрема, такі постаті як Ілон Маск і Пітер Тіль, головний фінансовий підтримувач кандидата на пост віце-президента Джея Венса. Є також один менш відомий представник з Південної Африки, прізвище якого, на жаль, не можу згадати.

Але от ці троє людей в принципі вклались у перемогу, перемогли і будуть намагатися на ній заробити не лише політичний капітал, а перш за все фінансовий.

"Завершення конфлікту за добу"

- В день оголошення результатів виборів український сегмент соцмереж ряснів повідомленнями про те, що до завершення війни залишилося 20 годин, ще менше годин. Після критики такої демократичного табору і його позиції у війні в Україні, яка полягала в тому, щоб і Росія не програла, і щоб Україна не виграла, можливо, республіканці проявлять більш жорстку таку позицію і якось зможуть дотиснути Володимира Путіна? Чи неможливий такий варіант?

Ну, я б більше сподівався на спробу вплинути на Володимира Зеленського, а не на Володимира Путіна.

Чому це відбувається? Тому що тиск завжди спрямовують на того, хто виглядає більш уразливим. У даному випадку це явно він, а не Путін. Отже, для Республіканської партії дійсно характерний більш агресивний підхід у зовнішній політиці. Проте, на мою думку, цей агресивний стиль не буде спрямований проти Володимира Путіна. Натомість він буде застосований там, де можна вплинути на слабшого.

Тому я би тут особливо не радів, але особливо і не панікував би, оскільки ця зміна влади чи зміна навіть режиму, можливо, буде в Сполучених Штатах. Перехід до монобільшості, якщо класично говорити, однопартійного правління в Сполучених Штатах, по-перше, розв'яже руки повністю президенту Трампу новообраному вже після інаугурації. Він зможе робити будь-які кроки в межах прийнятності чи пристоїності, можливо. Я все-таки наївно на це сподіваюся, але думаю, що все-таки в межах. В рамках, скажімо так, американських національних інтересів.

Отже, в межах цих обставин він здатен трансформувати саму суть нашої російсько-української війни. На мою думку, найбільше, що наша країна могла б здобути від цієї трансформації, – це припинення війни на виснаження та перехід до нової стадії. Можливо, це буде щось на кшталт поступового ослаблення конфлікту, як я б це охарактеризував.

Запобігання повному виснаженню ресурсів країни. Методи, які Дональд Трамп може використовувати щодо України, ймовірно, включатимуть обмеження, погрози обмеження або навіть повне припинення фінансової підтримки, а також військово-технічної допомоги. Саме ці ресурси дозволяють нам успішно протистояти викликам і триматися на фронті вже майже три роки війни.

Отже, я не очікував, що Дональд Трамп зможе завершити війну за 24 години, як він стверджував. Вважаю, що жодна адекватна людина не сподівалася на це. Проте існує можливість перейти до менш інтенсивної стадії конфлікту, і це варто спробувати реалізувати.

Вікторія Спартц не є громадянкою України.

Поряд з Трампом на коні також знаходиться Вікторія Спартц, відома українська діячка. Як ви вважаєте, чи можуть українці в Республіканській партії вплинути на політику партії та позицію Дональда Трампа?

Зі слів самої Вікторії Спартц, вона не вважає себе українкою. Тому я б порадив українцям, зокрема жителям Чернігова, відмовитися від думки про її українське походження. Цього року навесні вона фактично відреклася від нього, коли відмовилася підтримати в Конгресі голосування за надання допомоги Україні, включаючи фінансові та безпекові питання.

Вікторія Спартц не виглядає як впливова постать чи значущий політик, навіть у межах Республіканської партії. Навіть в колі однодумців, до яких вона належить і які підтримують рух Make America Great Again, атмосфера не свідчить про позитивне чи прихильне ставлення до України.

Отже, я б насправді не рекомендував покладатися на її думку. Вона навряд чи підтримає українські інтереси.

Литва та східний край НАТО: аналітичний погляд через цифри

Одним із перших, хто висловив свої вітання Трампу, поряд із Володимиром Зеленським, став президент Литви Гітанас Науседа. У своєму зверненні він акцентував увагу на показнику 3,5%, який Литва має намір виділити на оборонні витрати. Насправді, на сьогоднішній день цей показник становить 3,2%. Серед країн східного флангу НАТО існує значна тривога щодо позиції Дональда Трампа та його підтримки стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами. У своєму привітанні Науседа підкреслив надії на збереження цього партнерства. Яким чином президентство Трампа вплине на східний фланг НАТО? Адже відомо, що країни Європи повинні вкладати свої ресурси, та кожна країна—член НАТО має відповідати цим вимогам. Чи може президентство Трампа стати загрозою для альянсу НАТО?

- Воно є черговим випробуванням для Північно-Атлантичного Альянсу, і особливо для східного флангу, тому що саме тут найбільше, найгостріше занепокоєння виникає. Стосовно Литви, мабуть, з двох причин.

Литва, насамперед, стикається з ризиком російської агресії, маючи при цьому історичний досвід та пам'ять, що підтверджують цю загрозу. Окрім того, країна повністю покладається на захист Північно-Атлантичного Альянсу НАТО, де Сполучені Штати та президент Трамп виконують ключову роль.

Без політичної волі з їхнього боку, ніхто не стане на захист Литви. Це усвідомлення, безумовно, викликає занепокоєння не лише серед литовських політиків, але й, вірогідно, у всіх сусідніх країнах Російської Федерації та України.

Плюс ще є один фактор, що все-таки в Литві до влади прийшли політики лівого спрямування, ліво-центристського спрямування. А Трамп і в внутрішній своїй політиці, і у своїй риториці позиціонує себе як правий, навіть дуже правий політик, радикально правий. Тому тут важко може бути їм знайти мову з точки зору особистих симпатій, особистих контактів, якогось певного сантименту.

Чи навіть, щоб Трамп взагалі звернував на країни Балтії. Цього теж чого треба домагатися, і це нелегка буде задача. А те, що президент Науседа дещо перебільшив у цифрах, я не думаю, що це велика проблема, але це аргумент на користь того, що за рахунок чого можна сподобатися Трампу. За рахунок цифр.

Він розуміє мову цифр, що сьогодні 3,2%, завтра може бути 3,5%, післязавтра може бути ще більше. Цими цифрами, по-перше, можна приваблювати його увагу до себе і викликати певну симпатію, довіру і, відповідно, розраховувати на більшу підтримку або хоча би просто підтримку.

Цей тренд, який наразі набирає обертів в Європі, вже активно розвивається. Йдеться про зростання фінансування у сфері безпеки та оборони. Це явище спостерігається не тільки в Європі, але й по всьому світу. Відповідно, це свідчить про те, що конфлікти продовжуватимуться, а військово-промисловий комплекс залишиться на плаву.

І ще одна фраза чи обіцянка Дональда Трампа, що він завершить всі війни, є такою самою наївною, розрахована на наївних людей, як і його обіцянка завершити війну України з Росією за 24 години. Якщо будуть, а вони будуть, і вже ця динаміка почалась і зростає, збільшуватись видатки на озброєння, війни будуть тривати і тривати і тривати.

"Revitalize Europe's potential once more"

- Можливо, в якості резюме розмови. Очевидно, що США не будуть вже так підтримувати Україну, як вони до цього її підтримували. Яким є рецепт мобілізації еліт, спільнот, двох народів - українського, литовського, у цій ситуації, в ситуації президентства Дональда Трампа?

- Сам факт, - це своєрідний "цайтен венде" - поворотній момент, по-перше, в американській історії, по-друге, в історії євроатлантичної єдності, у відносинах Європи з Америкою. Європа буде змушена дорослішати, в сенсі ставати більш відповідальною, більш самозабезпеченою. Як ми про це говорили, більше вкладатися у свою власну оборону, менше покладатися на американську озброєння, ядерну парасольку і все таке інше. Але все-таки покладатися на свій військово-промисловий комплекс.

І Литва, звичайно, має утримати своє місце в цьому європейському оборонно-промисловому комплексі в кооперації, взаємній допомозі, фінансуванні військово-промислового виробництва, постачанні зброї, боєприпасів, техніки, обладнання і всього іншого, що стосується безпеки. І потрібно готуватися до того, що саме Європа має бути нашим одним з головних, чи, можливо, найголовнішим стратегічним партнером, в тому числі у безпековій сфері. І над цим потрібно працювати не лише урядам, а і нашим народам з не меншою інтенсивністю.