У глибинних шарах Землі виявили невідомий "пончик": він розташований на тисячі кілометрів під поверхнею

Загадковий "пончик" у рідинному ядрі планети розташовується паралельно екватору і обмежується низькими широтами.

У глибинних шарах рідкого ядра Землі, що знаходяться на тисячі кілометрів нижче поверхні, було знайдено нову, раніше невідому зону, яка за формою нагадує пончик. Це відкриття належить дослідникам з Австралійського національного університету (ANU), згідно з повідомленням Phys.org.

Згідно з дослідниками, незвичайна структура була знайдена всередині рідкого ядра Землі виключно на низьких широтах. Відзначається також, що ця "пончикоподібна" форма розташована паралельно екватору.

Приєднуйтесь до Telegram-каналу Фокус. Технології, щоб завжди бути в курсі найновіших і найцікавіших новин зі сфери науки!

Дослідники виявили, що Земля має внутрішнє ядро, яке складається з твердого матеріалу, і зовнішнє ядро, що є рідким. Ці шари ядра оточені мантією. Нещодавно виявлена область знаходиться у верхній частині зовнішнього ядра планети. Інакше кажучи, цей новий "пончик" розташований на межі між рідким ядром і мантією.

За словами співавтора дослідження, геофізика ANU Хрвоє Ткалчича, це місце сейсмічні хвилі проходять набагато повільніше, ніж іншу частину рідкого зовнішнього ядра.

"Цей регіон, що розташовується паралельно екваторіальній площині, обмежений низькими широтами та має форму тороїда. Попри те, що ми поки не можемо точно визначити його товщину, припускається, що цей "тороїд" простягається на глибину кількох сотень кілометрів під межу ядро-мантія," — пояснює співавтор дослідження.

У своєму дослідженні науковці спостерігали за сейсмічними хвилями не лише в перші години після землетрусу, але й протягом багатьох годин по тому. Це дозволило їм зробити унікальне відкриття.

Зрозумівши геометричні особливості траєкторій хвиль та їх взаємодію з зовнішнім ядром, ми відтворили часові параметри їхнього проходження крізь Землю. Це дало нам змогу визначити, що досліджуваний регіон характеризується низькими сейсмічними швидкостями, зазначає Ткалчич.

"До сьогодні ця структура була невідомою, оскільки раніше дані збирали з меншого зовнішнього ядра, спостерігаючи хвилі протягом лише однієї години після землетрусу", -- зазначає дослідник.

Він разом зі своєю командою протягом багатьох годин аналізував сейсмічні хвилі, які відбивалися після масштабних землетрусів.

Згідно з науковими даними, зовнішнє ядро планети являє собою рідку суміш заліза та нікелю. Рух цієї електропровідної рідини генерує магнітне поле Землі, яке виконує захисну функцію, оберігаючи планету та все живе на ній від згубних сонячних вітрів і небезпечного випромінювання.

Учені прагнуть розібратися в тому, як працює магнітне поле Землі, що допоможе спрогнозувати, коли саме воно може ослабнути або зовсім зникнути.

Нагадаємо, дослідники повідомили, коли очікується перевертання магнітних полюсів Землі та які наслідки це матиме для людства. Виявляється, магнітні полюси нашої планети мають здатність змінювати своє положення. Під час цього процесу захисне поле Землі стає менш ефективним проти космічного випромінювання та сонячного вітру.