Поцілував своїх синів і вирушив на фронт. Дружина загиблого воїна поділилася історією про те, як її чоловік пройшов через випробування війни та як вона впоралася з життям після його втрати.

Наталя і Максим Шишкіни разом провели 16 років. За цей час у їхній родині з'явилося двоє чудових синів, для яких батьки віддавали всю свою любов і турботу. Проте повномасштабне вторгнення кардинально змінило їхнє життя назавжди.

Наталя розповіла історію їхньої родини та про трагедію, яка спіткала їхню родину під час великої війни.

За словами жінки, її знайомство з Максимом відбулося ще в 2008 році, коли вони обидва навчалися в 11 класі: "Ми з Максимом зустрілися в далекому 2008-му, коли були учнями останнього класу. Через кілька років ми створили сім'ю і з тих пір завжди залишалися разом. Максим дуже мріяв про синів. Саме він першим взяв їх на руки і почув їхній плач."

Максим наділяв своїх синів такою любов'ю, якої, напевно, я не змогла їм дати. Він докладав всіх зусиль для них, багато разів змінював місце роботи та навіть відкрив власний бізнес, аби забезпечити нашій родині комфортне життя, — поділилася Наталя.

Максим займався транспортними перевезеннями Україною й повномасштабне вторгнення застало його в дорозі. Вночі 24 лютого 2022 року він повертався додому з Одеси та на наступний день одразу ж пішов до військкомату.

Перед початком бойових дій Максим вирішив приєднатися до тероборони та виготовляв коктейлі Молотова. Тим не менш, за словами Наталі, він вважав ці заходи недостатніми для досягнення перемоги. Чоловік часто повторював: "У мене двоє синів, я повинен захистити нашу землю, щоб вороги не змогли сюди потрапити". Тож, коли йому зателефонували з військкомату, він миттєво вирушив на фронт.

Чоловік обрав шлях бойового медика. На початку своєї служби він працював у прикордонних військах України, але згодом був переведений до 15-го мобільного прикордонного загону. Максим захищав кордони Чернігівської області, а згодом його направили в Донецьку область, де він відвідав численні зони бойових дій.

Коли стало безпечніше, ми почали спілкуватися через відеозв'язок: говорили про дітей, батьків і нашу собаку, але ніколи не згадували війну. Щоразу, коли я цікавилася його справами, він відповідав: "Якщо я зміг зателефонувати, це означає, що сьогодні щасливий день. Я живий, у мене все гаразд".

Коли він вирушав на бойові завдання, наше спілкування ставало вкрай рідкісним. У такі моменти я завжди тримала телефон під рукою, готова до будь-якої миті. Коли помічала, що моє повідомлення прочитано або отримувала у відповідь смайлик, це приносило мені справжню радість, - поділилася Наталя.

Під час виконання одного з завдань Максим потрапив під артобстріл і отримав травму в області скроні. Його товариші, ризикуючи своїм життям, оперативно евакуювали його та доправили до лікарні в Дніпрі. Дружина дізналася про інцидент вночі, а вранці вирушила до чоловіка, який знаходився в комі.

"Минуло кілька днів, і мій свекор привіз до лікарні нашого старшого сина Тимофія. Спочатку лікарі не хотіли впустити його, але я змогла їх переконати. Тимофій увійшов до палати, взяв батька за руку і сказав: 'Тату, привіт! Я поруч'. У той момент апарати, до яких був підключений Максим, раптово загуділи, і серце мого коханого зупинилося назавжди. Ніякі слова не можуть описати ту глибину болю, яку я відчула", -- розповіла дружина загиблого героя.

Після втрати коханого Наталя лишилася сама з двома дітьми та шукала підтримку. Дружина одного з побратимів Максима розповіла їй про Благодійний Фонд Діти Героїв, який допомагає родинам полеглих захисників. Вже рік Наталя з дітьми перебувають під опікою фонду, який, за словами жінки, допомагає закривати потреби дітей.

Сині, у свою чергу, надихають Наталю рухатися вперед і продовжувати життя після важких часів.

Перші дні після втрати чоловіка були для мене справжнім випробуванням — я переживала глибоку депресію. Проте одного разу наш старший син Тимофій підійшов до мене, міцно обійняв і попросив, щоб я краще одяглася, зробила макіяж і зачіску, а потім прогулялася з ним. Він тоді сказав: "Ти найкраща у світі. Тато пишається тобою. Він вибрав для нас чудову маму". Підтримка моїх синів, а також моє захоплення косметологією стали для мене джерелом натхнення, яке допомогло мені подолати депресію. Я присвячую себе цій справі, відвідую різні навчальні семінари, і постійний розвиток у цій галузі також став для мене важливим фактором, що допомагає не втрачати віру в себе, - поділилася Наталя.