Ночная схватка: Кража на миллион долларов - свежий сериал о величайшем боксёре всех времён Мухаммеде Али.

У свіжій кримінальній драмі "Ніч бою: Пограбування на мільйон доларів" відображено різноманіття американського суспільства 1970-х років: від стриптизерок до лідерів кольорової мафії і підозрілих білих сенаторів.

Прем'єрний американський серіал "Ніч бою: Пограбування на мільйон доларів" з Кевіном Гартом і Семюелем Л. Джексоном показав унікальний документальний випадок: коли боси темношкірої мафії стали жертвами зухвалого злочину. Через цю неординарну кримінальну подію показано весь зріз американського суспільства 1970-х: від стриптизерок до голів кольорової мафії та сумнівного білого губернатора. Кевін Гарт переконливо зіграв дрібного афериста, великі амбіції якого привели його до смертельно небезпечної ситуації. Фокус розповість про плюси та мінуси стильного нового фільму.

Платформа Peacock одразу виклала 3 із 8 серій проєкту "Ніч бою: Пограбування на мільйон доларів" (Fight Night: The Million Dollar Heist) -- вони одразу ж отримали високі оцінки на агрегаторі IMBD -- 7,2 з 10. А на Rotten Tomatoes у серіалу майже "стеля": 95% -- критики і 94% -- глядачі. Чому?

Це дуже американське кіно, де обіграно дві екстраординарні історичні події, які відбулися одна за одною. Перша -- бій уночі 26 жовтня 1970 року в Атланті (штат Джорджія), коли легендарний Мухаммед Алі тріумфально повернувся у світ боксу, побивши білошкірого суперника. Друге -- шикарна вечірка після бою, на якій сталося масове пограбування.

Легендарний боксер Мухаммед (Декстер Дарден) три роки не мав права на бокс через свій відмову служити в армії під час війни у В'єтнамі. Чемпіону світу у суперважкій вазі було потрібно всього лише кілька фотосесій з автоматом на фоні тропічних лісів. Для американської пропаганди це було б цілком достатньо. Проте Алі, керуючись своїми принципами, відмовився від цієї пропозиції, оскільки був членом релігійної організації "Нація ісламу".

Багато представників американського суспільства вважали спортсмена ухилянтом. Проте штат Джорджія видав йому боксерську ліцензію, що стало відправною точкою для відновлення його кар'єри. Важливо згадати, що в столиці штату, Атланті, у 1968 році було поховано Мартіна Лютера Кінґа, борця за права афроамериканців, якого вбив снайпер. Ім'я цього активіста звучить у фільмі, адже він походив з цього регіону, де спостерігалася активна антирасистська боротьба серед темношкірого населення.

На поєдинок зібралися прихильники Мухаммеда Алі з усієї країни, серед яких і мафіозі Френк Моттен, якого зіграв Семюель Л. Джексон, разом зі своїми соратниками. Протягом сюжету вони безжально розв'язують свої справи в Атланті: вирішуючи, кому відрізати палець, а кого позбавити життя.

З огляду на неоднозначне ставлення суспільства до Алі, губернатор вирішує забезпечити його охороною, призначивши досвідченого темношкірого детектива Джея Ді Гадсона (Дон Черрі) – першого кольорового оперативника в країні. Це призначення сприймається як "підтримка", адже противники Мухаммеда можуть бути небезпечними, а у Гадсона є всього кілька помічників.

Хастлер на ім'я Чикен Мен (Курча, роль якого виконує Кевін Гарт) має намір увійти до організації Френка, сподіваючись стати його представником в Атланті. Він добре знайомий з багатьма людьми в місті, а йому також знайомі. Коли він дізнається, що бос мафії завітає до них, Чикен Мен вирішує влаштувати розкішну афтепаті на честь Френка в орендованому будинку, з дівчатами та казино, після запеклого бою. Щоб додати святковості, він розсилає по місту розкішно оформлені запрошення. Однак під час вечірки на них нападають озброєні грабіжники, що прагнуть забрати коштовності та гроші. Проте злочинці явно не усвідомлюють, хто саме збереться на цій події, і поводяться під час пограбування надзвичайно зухвало, можливо, через надмірну самовпевненість або недалекоглядність.

Ця кримінальна драма вражає своєю естетикою. Вона майстерно відтворює атмосферу сімдесятих: розкішні автомобілі, елегантні білі костюми, взуття на платформі, а з кожного вікна звучить фанк — прообраз диско.

Чикен Мен, у виконанні Кевіна Гарта, намагається з усіх сил забезпечити свою родину з трьома дітьми та коханою. Цей персонаж викликає суперечливі почуття. З одного боку, його любов до близьких та старання забезпечити їм краще життя виглядають щиро. Проте, з іншого боку, його амбіції занадто великі, і він прагне потрапити в коло довірених осіб мафіозного боса. Тим часом, Френк карає зрадників без вагань, а Чикен принципово відмовляється від насильства — він не носить зброю і забороняє її використання своїм людям. Які перспективи чекають на нього в цьому небезпечному середовищі? Його пристрасть до маніпуляцій та ігор з реальністю зрештою призвела до катастрофи: вечірка, що повинна була залишитися в таємниці, стала об'єктом розголосу в місті.

Детектив Дон Черрі у фільмі постає так само об'єктивним, як і Курча. Це рішуча, чесна та пристрасна особистість, що працює під керівництвом білих і усвідомлює всі складнощі свого неоднозначного становища. Він відчуває на собі презирливі погляди білого губернатора, котрий визнає професіоналізм детектива, але завжди готовий зрадити його: якщо на шахівниці виникне потреба в жертві, то краще, щоб ця жертва була чорного кольору.

Антагоніст і протагоніст у цій стрічці – справжнє попадання в ціль.

Темношкірий мафіозі Френк, якого зіграв Семюель Л. Джексон, постає перед глядачами суворим, безжальним і помстливим персонажем. Актор вже не раз виконував подібні ролі, тому його гра тут також на високому рівні, але, по суті, нічого кардинально нового. Проте є один цікавий аспект: у своїй організації він спокійно влаштовує хаос і смерть, виконуючи це в дусі професіоналізму. Водночас, у його серці живе світла мрія — він прагне, щоб у Атланті ключові позиції зайняли представники його раси.

Френк -- це один із небагатьох образів у кіно такого закулісного темношкірого дільця, який має далекосяжні політичні плани і сповнений рішучості їх втілювати в життя. Водночас у нього тотально презирливе ставлення до всіх, хто потрапляє в його поле зору (білий чи кольоровий, без різниці) за винятком улюбленої блюзової співачки Лоли. Тобто, стратегічно він начебто дбає про представників своєї раси, а тактично -- це абсолютний кат, якому плювати на колір шкіри жертв.

У цьому фільмі подвійність персонажів пронизує кожну сцену. Наприклад, дружина Курчати, яка є зразковою християнкою, намагається не замислюватися про способи заробітку свого чоловіка. Курча-Гордон, який, як я вже згадував, потрапляє в небезпечний світ мафії, прагне залишитися в білому, виявляючи при цьому і певну пихатість. Детектив Гадсон докладає всіх зусиль, щоб зберегти свою порядність, намагаючись не помічати сумнівні вчинки своїх керівників. Самовпевнені молоді злочинці вступають у гру, не розуміючи, що намагаються витягти мед з осиного гнізда, не маючи жодного захисту. Мухаммед Алі в цій стрічці намагається залишитися вірним своїм принципам, але, незважаючи на свої хвастощі, швидко залишає Атланту після першого ж застереження від білих політиків, які не бажають бачити нового темношкірого символа перемоги.

Відзначу мову спілкування персонажів -- вона грубувата, але не без дотепності й образності.

"Ти так зацілував зад свого шефа, що, він, напевно, вже червоний, як помідор".

Легше поглинути купу цвяхів, ніж стежити за Алі.

Дружина детектива Гадсона зауважила: "Сонечко, мені здається, що твій начальник сприймає тебе як одноразовий ресурс".

Мафіозі Френк: "У дитинстві я любив копатися в саду. Коли одного разу я нарвався на червону глину, дід сказав мені: "Ти докопався до парадних дверей диявола", налякавши мене до чортиків". Я б зауважив, що цей герой давно відчинив ці двері.

У серіалу, напевно, є один великий недолік. Незважаючи на безліч захоплюючих героїв і подій, глядачеві важко усвідомити, в чому справжня суть цієї історії. Яка її концепція? Можливо, ясність з’явиться ближче до завершення.