Верховный Суд указал, что Гражданский процессуальный кодекс не допускает отправки судебных решений нескольким сторонам в одном конверте, даже если они проживают по одному адресу.

Судебное решение направляется всем участникам дела, не присутствовавшим в судебном заседании.

Отправка судебных решений нескольким сторонам в одном конверте, даже если они проживают по одному адресу, не предусмотрена Гражданским процессуальным кодексом Украины. Это создает сложности с подтверждением получения каждым лицом конкретного процессуального документа, что в свою очередь затрудняет отсчет сроков для подачи апелляционных жалоб.

Годовой преклюзивний срок для возобновления срока на апелляционное обжалование не распространяется на участников дела, которые не были уведомлены о рассмотрении дела.

Если апелляционная жалоба подается людьми с инвалидностью, то в соответствии со статьей 13 Конвенции ООН о правах инвалидов необходимо гарантировать таким лицам равный и эффективный доступ к правосудию. Это включает в себя внесение процессуальных изменений и корректировок, учитывающих возраст, что поможет им активно участвовать на всех этапах юридического процесса как непосредственно, так и косвенно. Данное положение было подчеркнуто Кассационным гражданским судом Верховного Суда в его постановлении от 21 августа 2024 года по делу №463/13223/21.

Обставини ситуації

Касаційний цивільний суд розглянув апеляцію відповідачів у справі, що виникла внаслідок позову Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" щодо стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення.

Районний суд позов задовольнив. Стягнув солідарно з відповідачів на користь "Львівтеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 1 листопада 2019 року до 30 вересня 2020 року у розмірі 4 412 грн, інфляційні втрати у розмірі 45,87 грн, 3 % річних у розмірі 64,77 грн.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідачів у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подано зі спливом одного року з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції, наявність обставин, за яких можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, не встановлено, як і не встановлено виникнення обставин непереборної сили.

Яке рішення ухвалив Верховний Суд?

Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Однією з ключових принципів судового процесу є гарантування можливості апеляційного оскарження судового рішення. Учасники справи, а також ті, хто не брав участі у розгляді, але чий права, свободи, інтереси або обов'язки були розглянуті судом, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції, як повністю, так і частково, в апеляційному порядку (ч. 1 статті 352 Цивільного процесуального кодексу).

За вимогами ч. 2 статті 358 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подача апеляційної скарги особою, яка не була інформована про проведення розгляду справи або не брала участі в ньому, у випадку, якщо суд прийняв рішення, що стосується її прав, свобод, інтересів або зобов'язань;

2) пропуск строку для подачі апеляційної скарги через настання обставин непереборної сили.

Річний преклюзивний строк для поновлення строку на апеляційне оскарження не поширюється на учасників справи, не повідомлених про розгляд справи.

З матеріалів справи видно, що розгляд провадження відбувся в спрощеному порядку, однак відповідачі не отримали інформації про наявність судового процесу. Це призвело до того, що вони були позбавлені можливості подати відзив на позов, у якому могли б заперечити проти викладених у позові аргументів, посилаючись на відповідні правові норми та факти, встановлені судом. Таке рішення є порушенням принципів рівності та змагальності сторін, а також пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує доступ до правосуддя. Відсутність можливості для сторін висловити свої заперечення є серйозним процедурним недоліком, внаслідок чого рішення суду не може вважатися справедливим.

Копію судового рішення було надіслано відповідачам в одному конверті одним пакетом.

У документах справи є рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення, однак визначити, хто з відповідачів отримав цю кореспонденцію, не вдалося.

Згідно з частиною п'ятою статті 272 Цивільного процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутніми на судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалене без проведення засідання чи без попередження (виклику) учасників, протягом двох днів після його складання надсилається копія рішення. Це робиться в електронному вигляді відповідно до встановленого законодавством порядку, якщо у особи є офіційна електронна адреса. У разі її відсутності копія надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, ухвала суду відправляється усім сторонам справи, які не брали участі в засіданні.

Відправка сторонам судових рішень в одному конверті, навіть якщо вони проживають за однією адресою, не регламентується Цивільним процесуальним кодексом України. Це ускладнює можливість підтвердження того, що конкретна особа отримала певний процесуальний документ, що є важливим для правильного обчислення строків апеляційного оскарження.

Для здійснення права на подачу апеляційної скарги ключовим є отримання повного тексту судового рішення. Без можливості ознайомитися з цим документом неможливо усвідомити аргументи, на основі яких суд ухвалив своє рішення, і, відповідно, немає змоги правильно сформулювати підстави для апеляції.

Верховний Суд зробив висновок, що якщо учасник процесу не був сповіщений про розгляд справи та не отримав рішення суду, такі факти слід трактувати як пропуск строку з поважних причин. Відповідно, до нього може бути застосоване правило, визначене в частині третій статті 354 Цивільного процесуального кодексу України, у поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК, що означає відсутність дії річного преклюзивного терміну.

Крім того, відповідно до статті 13 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права осіб з інвалідністю необхідно забезпечити таким особам рівний з іншими ефективний доступ до правосуддя, передбачаючи процесуальні та відповідні вікові корективи, які полегшують виконання ними своєї ефективної ролі прямих і опосередкованих учасників на всіх стадіях юридичного процесу. Ураховуючи викладене, Верховний Суд ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.