Переміщення по придністровському маршруту

Зображення: EPA/UPG Президентка Молдови Майя Санду стартує свою виборчу кампанію на президентських виборах перед Національною оперою в Кишиневі, 20 вересня 2024 року.

Імовірно, що чинна президентка Майя Санду знову отримає підтримку виборців і буде переобрана на новий термін. Але реальний політичний цикл почнеться лише після парламентських виборів у 2025 році, і в той момент ухвалення непопулярних рішень стане ще більш викликом.

Перш за все, це обумовлено тим, що президентська партія "Дія та солідарність", яка наразі має монопольну більшість у парламенті (63 з 101 мандата), навряд чи зможе повторно досягти такої ж потужної підтримки. Як наслідок, внутрішні політичні суперечності посилять гібридну агресію, яку Росія продовжує здійснювати проти Молдови. Отже, питання, які залишалися в невизначеності, і далі залишаться без вирішення.

Президентські вибори в Молдові. Олігархи прагнуть повернути все

Так звана Придністровська республіка функціонує у своєму квазідержавному статусі з 1992 року, після завершення активних бойових дій з Молдовою, в якій брала участь і Росія, прикриваючись місцевими сепаратистами. У цьому конфлікті була залучена 14-та гвардійська армія, що в 1995 році була перетворена на Оперативну групу російських військ (ОГРВ).

Зображення: військові частини "миротворчого контингенту" Збройних Сил Російської Федерації, що перебувають у Придністров'ї.

Згідно з угодою, укладеною у 1992 році між Москвою та Молдовою для вирішення придністровського конфлікту, Росія також встановила "миротворчу" місію в цьому регіоні. Окрім того, існує окрема "армія Придністров'я". За наявними даними, загальна чисельність військових сил, які перебувають під контролем Росії, становить приблизно 20 тисяч військовослужбовців.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Молдова не закрила кордони у найскладніший час, не заважала експорту та прийняла сотні тисяч українських біженців. Проте, варто бути відвертими: у взаєминах між країнами існує чимало складних питань, які, якщо і знаходили вирішення, то за участі третіх сторін — Бухареста чи Брюсселя. Тому для забезпечення стабільності та вигоди у відносинах недостатньо лише "європейської влади". Це також стосується питання Придністров'я.

Першим конфліктом стали військові склади, розташовані в Колбасній. Саме для їхнього захисту, як стверджують, Росія утримує військових з Оперативної групи російських військ (ОГРВ). Ці склади вважаються одними з найбільших у Східній Європі; сюди Радянська армія доставляла озброєння, зокрема після виведення своїх військ з колишньої Чехословаччини. Згідно з інформацією з відкритих джерел, там зберігаються артилерійські снаряди радянських калібрів, які були особливо необхідні Україні в перші місяці конфлікту.

Російський контингент у Придністров\'ї та склади у Ковбасній

Фото: КП Молдова Військовий склад у селі Ковбасна.

Обговорення складів у Колбасній, в основному, проходили в неформальному руслі (хоча й на офіційному рівні, але точної інформації з цього приводу немає) і певний час активно домінували в інформаційному полі. Однак влада Молдови залишилася в цьому питанні непорушною.

З боку українських інформаційних рупорів, своєю чергою, також лунали дивні пропозиції, наприклад, про військове вирішення проблеми. І дивні вони того, що насправді, для вирішення придністровської проблеми якраз достатньо не робити нічого -- не забезпечувати транзит російського газу, за рахунок чого й існує придністровський анклав та йти на поводу у Кишинева, як це було навіть до 24 лютого 2022 року, коли Молдова відтермінувала перехід до спільного з Україною контролю за україно-молдовським кордоном з боку окупованого Придністровʼя.

Навіть після того, як вдалося прояснити питання Колбасної, зокрема завдяки висловлюванням молдовських високопосадовців, залишається незмінним той факт, що Придністров'я продовжує бути зоною військової напруги з високим рівнем непередбачуваності. Молдовські урядовці неодноразово підкреслювали, що Кишинів не здатен забезпечити повний контроль над цією територією та гарантувати там безпеку. Це стало очевидним вже в квітні 2022 року, коли в Тирасполі, на окупованій місцевості, пролунав серія вибухів. Пізніше з'ясувалося, що невідомі особи відкрили вогонь по будівлі так званого Міністерства державної безпеки (МГБ) з використанням ручних протитанкових гранатометів.

Зображення: intent.press Вибухи, що сталися 25 квітня в Тирасполі, призвели до помітних наслідків: неподалік від офісу так званого міністерства державної безпеки невизнаної Придністровської Молдавської Республіки було виявлено стріляний тубус від гранатомета.

Й протягом останніх трьох років, поки триває повномасштабна агресія, риторика російських проксі в Придністров'ї лише підсилює напругу. Це відбувається і через дезінформаційні кампанії, спрямовані на дискредитацію України та створення враження, що провокатором є саме Київ.

Тим часом, поки представники молдовської влади стверджують, що загроза з боку Придністров'я відсутня, і що вести бойові дії, особливо проти добре озброєної України, просто немає кому (хоча ніхто не може передбачити, на що здатен наляканий "придністровець" із гранатометом), у місцевому університеті стартують курси для операторів безпілотних літальних апаратів.

Проте, як зазначив "класик", Збройні Сили України продемонстрували, "звідки готувався напад": у серпні цього року українська армія, в рамках контрнаступальної операції, захопила стратегічний об'єкт компанії "Газпром" — газорозподільчу станцію, розташовану в російському містечку Суджа.

Саме з цієї станції російський газ постачається, зокрема, й до Придністров'я. Після цього почалися активні обговорення навколо цієї окупованої території, але вони не йшли в тому напрямку, який міг би сприяти підвищенню регіональної безпеки.

Як стало відомо LB.ua, у липні цього року, коли вже стало очевидним, що Україна не продовжуватиме транзит російського газу, в Стамбулі відбулася непублічна зустріч на тему Придністров'я. За інформацією джерел, у підсумковому комюніке зазначалося, що серед присутніх були як представники як Росії, так і Молдови. Вони домовилися сприяти діалогу у форматі 1+1 та організувати обмін інформацією, зокрема щодо процесу євроінтеграції.

Проте давайте повернемося до сучасності. Напередодні виборів президента Молдови, місцеві журналісти опублікували розслідування щодо масового підкупу виборців на користь Москви. Олігарх, що втік від молдовського правосуддя, Ілан Шор, який зараз ховається в Москві, створив через Telegram-боти мережу оплачуваних активістів. Фінансування цієї діяльності забезпечував російський "Промсвязьбанк", який має тісні зв'язки з Міністерством оборони Російської Федерації.

Фото: muscatdaily.com

Незважаючи на фінансові обмеження, які нібито ввела молдовська влада, зняття готівки безперешкодно здійснювалося через "банки" Придністров'я. Наразі відповідальність за це несуть лише оплачувані активісти-пенсіонери, тоді як Придністров'я готується до діалогу 1+1. Водночас інші представники окупаційної адміністрації не перебувають ані в національному розшуку, ані під міжнародними санкціями — навпаки, вони вільно подорожують по світу, використовуючи молдовські, румунські та, до речі, українські паспорти.

Придністровʼя продовжує виконувати роль інструмента політичного тиску. Без перебільшення, ініціатива місцевої "влади" скликати з'їзд "депутатів" усіх рівнів привернула увагу міжнародної спільноти. Це викликало занепокоєння, що молдовські сепаратисти можуть звернутися по підтримку до Путіна. Хоча ситуація врешті-решт залишилася спокійною, подібні дії явно мають приховані цілі, і Україні варто проявляти обережність у своїх відносинах з сусідніми державами.

Під час візиту до Молдови у 2023 році Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання авторки цього матеріалу, зазначив: російські військові, якщо хочуть вижити, повинні думати про те, як вийти з Придністров'я, "таксі я їм викликати не буду", -- сказав президент. Таким чином, пріоритет України щодо Придністров'я був озвучений -- це виведення російських військ. Все інше -- вторинне.

Матеріал підготовлено за сприяння CFI та Agence française de développement médias в рамках проекту Hub Bucharest, що реалізується за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.